В ректораті Ужгородського національного університету до Міжнародного дня захисту дітей представили виставку малюнків діток та підлітків, які вимушено переселились на Закарпаття.

На виставці показали роботи дітей з Харкова, Сіверодонецьку, Маріуполя та Краматорська, що тимчасово проживають у селі Часлівці, Ужгородського району. Керівником мистецького заходу є Оксана Задиранчук, художниця та дизайнерка, яка теж є вимушеною переселенкою з Харкова. До повномасштабного вторгнення вона працювала викладачем у Харківській державній академії дизайну і мистецтв. Навіть попри складні часи, втрату дому та переїзду у нове місто жінка не залишила свого покликання, а продовжила втілювати своє захоплення разом з дітками.
Пані Оксана розповіла нам, що працювати з молодим поколінням, якому довелось у свої роки уже стільки пережити, приносить їй задоволення, бо мистецтво, малювання в особливості, дає змогу відволіктись і зануритись у світ фарб, де немає жорстокості, болю, страждань, а лише власні почуття та пориви натхнення.
«Ця виставка є особливою, бо у всіх малюнках ми бачимо емоції дітей, які приїхали на Закарпаття під час війни. Кожен витвір дуже відвертий. Важливо, що підлітки не втратили цікавості до життя, вони вчаться, малюють і навіть готують самостійно», – розповідає художниця.
Коли Оксана Задиранчук дізналась про діток, які проживають у Часлівці, то захотіла поділитись з ними своїм захопленням. Жінка почала частіше приїздити до них, особливо, коли побачила дитяче захоплення.


«Усі кольори на малюнках відповідають певній емоції. Спочатку діти використовували темні, сірі відтінки і це зрозуміло, кожен має свою трагічну історію. На сьогоднішніх картинах ми бачимо світлі і яскраві барви, що свідчить про те, що почуття і сприйняття світу змінюються», – говорить пані Оксана.

Виставка проходить за підтримки ГО «Рука допомоги» та Карпатського фонду Україна.
Роман Стойка, голова «Рука допомоги» розповів, що з 2014 року організація працювала з дітьми ромами, а з серпня 2022 активно допомагають ВПО, основну увагу приділяють саме дітям, бо вони є зараз найбільш вразливою категорією населення, котра постраждала від війни.
«Виставка наших підопічних має особливе значення. У нас була подвійна мета: показати таланти дітей жителям Ужгорода і дати дітям зрозуміти, що ми їх чуємо і розуміємо. І коли ми бачили захоплення людей, які з цікавістю і захватом розглядали картини, то зрозуміли, що це варто робити частіше», – каже пан Роман.
Попри уроки малювання з дітьми проводять різні квести, майстер-класи, освітні заходи, щоб кожен міг знайти щось своє. Роман Стойка розповів нам, що всі, хто працює з нашими маленькими гостями, намагаються не повертати емоцій та спогадів страшних періодів їхнього життя: «нещодавно ми возили діток в Ужгородський замок. Зараз там є кімната з експонатами сучасної війни (фотокартки розбомблених міст, уламки ракет, деталі речей і побутових предметів з окупованих територій). Цю частину замку ми оминули спеціально, щоб не ранити їх знову».
Руслана Безуханич, учасниця ГО «Рука допомоги» з самого початку роботи з дітьми за мету ставила відволікти, морально розвантажити і розважити їх. Вона займається хенд-мейдом. З приїзду дітей вони встигли навчитись уже багатьом речам: робити мило ручної роботи, свічки, випалювали різноманітні вироби на дереві.
«Є дві локації, де живуть діти, з якими ми працюємо. Одна у селі Невицьке, там переважно жителі Краматорська, та село Часлівці. Найменшій нашій жительці 3 роки, іншим переважно 13-16. Коли я спілкуюсь з кожним, то слухаю різні особисті історії пережитого, але є одне спільне, що не міняється уже дуже довго – бажання повернутись додому. Мені дуже боляче від розуміння того, що в декого цього дому уже давно немає», – ділиться пані Руслана.
Організатори виставки та діти-митці запрошують всіх охочих побачити їхній світ через фарби з відтінком нового життя, ще протягом наступного тижня.