Основна мета передачі документів на зберігання — це забезпечення їх збереження у первісному стані, захист від пошкоджень, втрати чи несанкціонованого доступу.

Повідомляє Судово-юридична газета.

Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції роз’яснює, які саме документи можуть приймати нотаріуси на зберігання.

Процедуру регламентує глава 19 Закону України “Про нотаріат”. Документи, що передаються, мають відповідати законодавству та не можуть мати незаконного характеру.

Нотаріус може приймати на зберігання:

  • заповіти (до моменту їх виконання);
  • договори та контракти;
  • цінні папери;
  • інші офіційні документи.

Етапи процедури передачі документів на зберігання:

  1. Подання заяви. Особа звертається до нотаріуса із заявою, в якій зазначає перелік документів, умови та терміни зберігання.
  2. Перевірка документів. Нотаріус перевіряє їх відповідність законодавству та наявність усіх необхідних реквізитів.
  3. Складання опису. Опис документів готується у двох примірниках: один залишається у нотаріуса, другий видається особі. За потреби документи можуть бути прийняті без опису, якщо вони належно упаковані у присутності нотаріуса.
  4. Видача свідоцтва. Нотаріус видає свідоцтво про приймання документів разом із примірником опису (за його наявності).
  5. Зберігання документів. Вони зберігаються у залізних шафах чи сейфах, опечатаних печаткою нотаріуса.

Нотаріус відповідає за збереження документів, дотримання нотаріальної таємниці та може повернути їх:

  • на вимогу особи, яка передала документи;
  • уповноваженим цією особою особам;
  • за рішенням суду за умови надання відповідного свідоцтва та опису.