Що ж насправді являла собою фортеця на рівнині, практично на середині шляху між містами Ужгород та Мукачево?
Середнянський замок весь ніби обплутаний легендами. Романтичні руїни приваблюють середньовічною містикою та історіями туристичних гідів про таємничий орден монахів-лицарів тамплієрів. Вже у ХІХ столітті розпочалися пошуки джерел, які б свідчили про заснування замку. На жаль, безпосереднього документу, який би свідчив про час його побудови, та хто був його засновників так і не було знайдено. Це й стало основою для подальших здогадок та фантазій, якими достатньо сильно заплутана реальна історія замку.
Середнє та його замок сьогодні
Перед тим, як зануритися в історичні документи та археологічні дані, ми вирішили подивитися, як сьогодні виглядає Середнянський замок. Проїхавши трохи більше 20 кілометрів, ми звертаємо із траси Ужгород-Чоп і прямуємо до селища Середнє. В очі кидається значна, як на такий населений пункт, кількість давніх, історичних будівель. Повертаємо із головної дороги біля будівлі давнього млину і вже рухаємося вулицею Замковою.
Крім назви фактично, нічого спочатку про замок не нагадує – звичайна сільська вулиця. Але зрештою вона підводить до нього. Посеред галявини – масивна чотирикутна будівля, вже добряче поруйнована часом.
Поруч – нещодавно встановлений туристичний вказівник, який дозволяє побачити, як, ймовірно, виглядав замок в часи свого розквіту.
Ми потрапили до замку, але поруч не побачили жодного туриста чи гіда, який міг би трохи про нього розповісти.
“Коли весна, літо, то їх тут дуже багато насправді. Багато туристів із-за кордону приїзжають. Ось тут недалеко живуть діти, вони тут виконують роль місцевих гідів, розповідають про замок, історії, легенди. Але зараз їх нема, вони на навчанні в інтернаті” – розповідає місцева жителька Олена Готра.
“Мій батько розповідав, що замок був удвічі більший у висоту. Але в останні роки дуже почав “сипатися”. Були представники влади, казали, що будуть робити щось, і ми дуже надіємося на це. Буде ніби реставруватися дорога, і навіть парковку для машин зроблять. Було б добре хоча б якийсь дах над ним зробити, щоб принаймні залишилося те, що є. А так він у досить аварійному і навіть небезпечному стані. Камені падуть, минулого року взагалі був трагічний випадок – один хлопець, добре “погостився”, виліз на стіну замку і розбився” – розповідає Олена.
Біля замку й справді багато каменю, а над отворами в стінах досить загрозливі тріщини. Ми намагалися зв’язатися із представниками Середнянської ТГ щодо планів консервації та збереження пам’ятки, але не отримали відповіді на наші запитання.
Чи були тамплієри в Середньому?
Так виглядає замок сьогодні. Але що було раніше? Згідно з однією з версій, замок з’явився у 12 столітті та був твердинею ордену тамплієрів. Вперше цю думку висловив закарпатський краєзнавець, та градоначальник Ужгорода у 1940-х роках Петро Сова. У книзі «Архітектурні пам’ятник Закарпаття», що була видана у 1958 році він пише:
«Замок побудований в 12 столітті для войовничого чернечого ордену тамплієрів (храмовників), які оселилися в цьому краї з метою насильницького поширення католицтва серед місцевого православного населення. Після розпаду ордену тамплієрів (1312) в Середнянському замку були поселені з тією ж метою монахи ордену св. Павла».
Цей коротенький фрагмент потім успішно розпочав подорож по науковій та популярній літературі. Така сама інформація зустрічається й в «Історії міст і сіл Української РСР, у низці інших видань, включаючи сучасні, зокрема «Замки і фортеці Західної України» Ореста Мацюка.
Але, на жаль, якихось інших свідчень можливості перебування тамплієрів на території Середнянського замку, та більше, всього історичного Закарпаття, не знайдено.
Як зазначає дослідниця Марія Жиленко, в середньовічному угорському королівстві орден тамплієрів мав свої резиденції, але вони знаходилися ближче до Адріатики, на території сучасної Хорватії. Жодних же ж свідчень їхнього перебування на північних околицях Угорського королівства немає.
Про що свідчать руїни
Іншу версію заснування замку в середньому мають археологи з експедиції Ужгородського національного університету. Вони зазначають, що якщо замок будували у 12 столітті, то як тоді до внутрішнього заповнення корінних стін споруди замку потрапили уламки цегли, датування якої значно молодше запропонованого 12 століття. Більше того, замки аналогічного планування на території Угорщини датуються більш пізнім часом.
Найімовірніше, будівництво споруди замку у Середньому було розпочато тільки наприкінці 15 ст., разом з початком закладання винних підвалів. Не виключено, що якраз матеріал для будівництва фортеці брався під час прокладання саме цих підвалів.
Як зазначає ужгородський археолог Ігор Прохненко, після Могачської битви 1526 р., в якій Угорське військо було розбите турками під керівництвом султана Сулеймана І, Середнє потрапляє до власності шляхетського роду Добо. Саме в цей час розпочинається розбудова системи оборони навколо центральної замкової споруди, що підтверджує і таблиця біля входу до винних підвалів:
«Викопані стараннями братів Добо, Ференца, Іштвана та Домокоша спадкоємців та власників Середнянського замку. Захисними стінами та ровом укріплено 1557 року Христового».
“Брати Добо були, сучасними словами, контрабандистами. Іштван Добо торгував із Польщею худобою та вином в обхід митниці. Цей діяч двічі сидів у тюрмі, але не за цю контрабандну діяльність, але за участь у заколотах проти австрійського імператора. Іштван Добо, до речі, помирає саме в Середнянському замку ” – розповідає Ігор Прохненко.
Як свідчать археологічні розкопки, у 16-17 століттях до замку було підведено стіни, побудовані допоміжні приміщення. Цей період – розквіт замкового життя. Про це свідчать численні монети, зокрема й фальшиві, керамічний посуд, кахлі та вироби з металу.
Предмети озброєння представлені кулями до рушниць діаметром до 1 см і гарматними ядрами малого калібру (4-5 см). В колекції монет простежується певна закономірність: домінування угорських номіналів 16 ст., в основному другої половини цього сторіччя, а також сілезьких польських, литовських та шведських монет першої половини 17 століття.
Товарні пломби, які знайдені в замку (9 екземплярів), свідчать про активізацію в цій частині Закарпаття польського торгівельного напрямку. Також археологами знайдено цілу серію стрілок від настінних годинників і ковані елементи обкладинок книжок.
Після смерті єдиного спадкоємця братів, Ференца Добо молодшого, замок спочатку перейшов у володіння Софії Перені, онучки Домокоша Добо, а після її смерті до нащадків Анни, сестри братів Добо. Пізніше замок став володінням Дьордя Ракоці, а потім – спільним володінням родин Форгач і Ілошваї. Занепад замку розпочався у кінці 17 століття. За свідченням урбарія 1689 року (середньовічний аналог документу про право власності на землю та селян):
«П’ять років тому замок був спалений повстанцями, але кілька приміщень якось відремонтовані та перекриті соломою досі використовують».
Зрештою, занепад фортеці продовжувався й далі, а з 19 століття джерела згадують вже тільки руїни.
***
Історія циклічна – і руїни Середнянського замку є свідченням цього. Географічне положення і вдалий зовнішньо-політичний розклад з багатьма кордонами, а відтак, широкими можливостями не завжди законної торгівлі – не раз ставав візитівкою нашого рідного Закарпаття.
Олексій Шафраньош
Фото: ПравдаЄ, а також матеріали Археологічної експедиції УжНУ
