В Ужгороді жінки-волонтери рятують мам із дітьми, які тікають від війни в Україні. Їм не лише надають умови для комфортного життя, а й допомагають із необхідними речима, їжею та памперсами, а також збирають гроші на операції. Серед тих, кого прихистили, виявилися самотні мами та діти з різними групами інвалідності. Про те, як сім’ї вибиралися з-під охоплених війною міст, дивіться у матеріалі.
Волонтерський рух “Сила Ужгорода” складався з 5 жінок, зараз до них приєдналося вже 200 осіб. Спочатку жінки організували пункти харчування для усіх переселенців на українсько-словацькому кордоні та залізничному вокзалі. Мар’яна Лабик, ресторатор та власник великої пекарні, поєднала групу людей, які готували для 10 тисяч переселенців на день.
«Кухню ми розгорнули практично за 4 доби, на якій готувалася ця велика кількість їжі, яка потім довозилася безпосередньо на залізнодорожній вокзал. Це було близько 10 тисяч порцій на добу. Ми підрахували приблизну кількість за ці 4-5 місяців – ми нагодували півмільйона людей! Дуже важкі були моменти, коли діти виходили з вагонів, які були там 4-5 діб, і дитина просто непритомніє, а мама каже, що вона не їла вже 4 доби, та не пила води. Такі речі були дуже страшними», – згадує Мар’яна Лабик.
Потім волонтерки побачили, що жінки з дітьми ночують просто на лавочках вокзалу. І тоді Анна Куличенко, за професією дизайнер інтер’єрів, вирішила негайно зробити для них притулок. Місцевий підприємець дав помешкання, а волонтери за 2 тижні зробили ремонт.
«Приміщення взагалі не було готове для того, щоб приймати людей, тут були голі сирі стіни. Ні електрики, ні сантехніки, жодних меблів не було нічого. Ми буквально за 2 тижні зробили повністю ремонт. Обладнали все, починаючи від електрики, закінчуючи плиткою у санвузлах і меблями. Спочатку в нас люди проживали тимчасово, тому що був дуже великий наплив на вокзалі. За добу приїжджало по кілька тисяч людей, дуже багато було з дітьми. Ми вирішили, що комфортні умови зробити для мам з дітками ми можемо. Тому забирали людей буквально на ніч переночувати, помитися, поїсти. Коли цей наплив спав, почали до нас люди проситися, щоб ми брали вже на більший термін”, – розповідає Анна Куличенко.
Наразі у будинку «Матері та дитини» проживає 14 мам з дітьми. Щомісяця на утримання будинку йде щонайменше 10 тисяч гривень.
Анна Куличенко: «З настанням холодів закупили дуже багато пелет. Але ми шукали, хто б міг нам закупити їх ще. Ми взяли участь у грантах, писали заявки, бо на це приміщення в один поверх. Нам мінімально потрібно в місяць від 2 тонн пелет, це коли ще немає морозів. 1 тонна пелет орієнтовно коштує 12 тисяч гривень. Шукаємо далі, бо ми думали, що 8 тонн нам вистачить на всю зиму, а нам вже не вистачає».
Благодійна організація “Сила Ужгорода” також шукає помешкання для купівлі. Тому що будинок, в якому проживають матері з дітьми, знаходиться у приватній власності. Також мамам з малюками потрібні продукти харчування, речі та гігієнічні засоби, тому якщо в когось є можливість, благодійники просять донатити.
За час війни в будинку «Матері та дитини» дати притулок вже півтисячі жінкам та дітям. І це не межа. Тому що війна в Україні не закінчується, російські війська продовжують руйнувати будинки, вбивати мирних мешканців та забирати у дітей дитинство.
