Унаслідок низки необгрунтованих рішень з боку Нересницької сільської громади Закарпатської обалсті, без даху над головою залишаються жителі населених пунктів, домівки яких знищила рф:

  • Валентина, 83 роки, Костянтинівка. ЇЇ дім згорів від сильного ворожого обстрілу, жінку встигли витягти з палаючого будинку та перевезти в лікарню. Син загинув у пожежі, про це мати досі не знає.
  • Алік, 87 років, село Антонівка. Жив на відстані 10 кілометрів від лінії фронту без близьких. У січні 2024 року вибухова хвиля зруйнувала його подвір’я та відкинула чоловіка в яму, засипавши землею. Люди, які були поблизу, розкопали та врятували його.
  • Наталя, 65 років, Курахове. Жінку знайшла поліція під час обстрілу. Вона йшла дорогою майже без одягу, із переохолодженням і різними ступенями обмороження кінцівок. Жодних документів не мала.

Пише Ярослав Корнієнко, координатор напрямку евакуації благодійного фонду “Схід SOS”, на сайті “Українська правда”.

Цих людей евакуювали бригади Благодійного фонду “Схід SOS” минулого місяця, зараз вони перебувають у транзитному шелтері у Дніпрі. Там чекають на допомогу, а команди шукають для них постійне житло.

Валентина, Алік і Наталя могли би жити в комфорті та відносній безпеці на Закарпатті, де коштом міжнародних донорів і зусиллями фонду вдалося облаштувати установу для врятованих зі прифронтових територій людей старшого віку. Перешкодою стала відмова Нересницької сільської громади виконувати взяті зобов’язання, що унеможливлює розселення не лише згаданих людей, а й ще 33 осіб.

У цьому матеріалі ви знайдете детальне пояснення, чому недоброчесні дії громади не лише позбавляють ВПО старшого віку можливостей знайти дім, а й блокують процес евакуації із прифронту. Варто підкреслити, що таких історій тисячі.

Проблема розселення

Благодійний фонд “Схід SOS” рятує людей із гарячих точок від початку повномасштабного вторгнення рф. Відтоді нам вдалося евакуювати понад 80 000 людей, більше ніж 10 000 із них – представники маломобільних груп населення, зокрема й люди старшого віку, люди з інвалідністю та психічними порушеннями. Процес евакуації складається зі сформованих досвідом напрацювань.

Від початку повномасштабного вторгнення росії ми створили чимало можливостей для розміщення врятованих. Але в березні 2022 року я чекав на евакуаційний погяг на вокзалі у Дніпрі з розумінням, що місць у державних прихистках бракує, а комплексно вирішити проблему досі не змогло жодне з міністерств. У ту мить я був упевнений, що ніхто з наших пасажирів не залишиться на самоті, хоч і не мав чіткого алгоритму дій.

Вирішувати проблему довелося силами команди – ми шукали закинуті будівлі, домовлялися про співпрацю з місцевою владою, ремонтували та облаштовували приміщення, в які й заселяли евакуйованих. Станом на лютий 2024 року введені в експлуатацію 9 установ, в яких знайшли дім 400 людей старшого віку. Ми забезпечуємо комфортні умови та догляд. Також продовжуємо ремонт ще 4 будівель, що прихистять 180 осіб.

Що таке процес порятунку та для чого потрібні спеціальні установи?

Жителі прифронтових чи деокупованих міст і сіл потребують підтримки з боку суспільства та держави. Варто зауважити, що жодна людина не застрахована від хвороб, старіння, самоти та страху ухвалення складних рішень. Вмовити евакуюватися – складний процес, до якого залучені спеціалісти. Якщо вам доводилося рятувати близьких, то ви розумієте, що це нерідко завдання із зірочокою.

Всі люди, особливо старшого віку та представники маломобільних груп, потребують базового розуміння умов, в яких опиняться. Евакуація не обмежується виїздом із небезпеки. Порятунок передбачає тимчасове розміщення з доглядом, доступ до медичної та надання домедичної допомоги, відновлення втрачених документів, а найголовніше та найскладніше – пошук місця, яке врятовані зможуть назвати домом.

Люди, про яких йдеться на початку тексту, могли би жити в рідних будинках і населених пунктах, розраховувати на підтримку родичів або сусідів, проте російська війна назавжди змінила їхні долі. Якщо звичайний гуртожиток або модульне містечко для ВПО запропонує їм місця, вони не забезпечать їх умовами та персоналом для догляду. Дієвий спосіб допомогти – знайти спеціалізований геріатричний заклад.

Важливо зауважити, що в кожній прифронтовій області є тисячі таких людей, а кількість місць у державних закладах залишається незмінно недостатньою.

Блокування евакуації

Тимчасовим домом для врятованих мала стати будівля колишнього психоневрологічного інтернату у Нересниці – мальовничому та тихому селі Закарпаття. Громада підтримала ініціативу ремонту приміщення (силами фонду) та погодилася утримувати заклад після: оплачувати комунальні та зарплату соціальним працівникам. Ми підписали договір і почали роботи.

Оновлення приміщення, закупівля меблів і обладнання обійшлися у близько 7 000 000 гривень. Попередньо заклад був розрахований на 36 людей.

На жаль, під час сесії сільської ради депутати Нересниці відмовилися від зобовʼязань фінансувати установу (це сталося після завершення робіт), пояснивши небажанням утримувати людей з інших регіонів за рахунок громади, бо мають більш нагальні проблеми, як-от ремонт доріг.

Ми намагаємося уникнути конфлікту, привернути увагу суспільства та надати розголосу задля пошуку шляхів розв’язання критичної проблеми. Блокування розміщення у відремонтованому та спеціально обладнаному силами фонду приміщенні сповільнює порятунок людей із міст і сіл, що потерпають від щоденних обстрілів з боку рф, бо кожна врятована особа потребує даху над головою.

“Схід SOS” створив понад 500 місць у геріатричних закладах, також підтримує Центр тимчасового розміщення для людей із інвалідністю “Океан добра” у місті Дніпро, проте цього недостатньо. Кожне місце в закладі в Нересниці – шанс зберегти людину, яка постраждала від російської агресії в умовах повномасштабної війни рф в Україні.

Ярослав Корнієнко, координатор напрямку евакуації благодійного фонду “Схід SOS”