13 вересня в Ужгороді відбулася публічна дискусія у форматі інтерв’ю з професором та солдатом 68 батальйону 101 бригади ТрО Федором Шандором.

Після 24 лютого багато чоловіків та жінок змінили свої звичні професії на зовсім нову для них – військову професію. Так зробив і Федір Федорович, професор УжНУ. На зустрічі ж розказував про себе нового, про життя професора-солдата.

Як згадує сам Федір Шандор: «23 лютого ми не вірили в те, що почнеться повномасштабна війна. В ній не було логіки, бо якщо хтось починає війну, то це робиться для чогось. Проте зранку я прокинувся і вся стрічка в соцмеррежах була з повідомленням про війну. Що я зробив? Переодягнувся в спортивний костюм і пішов у воєнкомат, про що дружина дізналася лише через декілька днів”.

А ще через кілька днів професор Шандор змінив свій костюм та добре відомий “машлик” на військовий “піксель” та став бійцем закарпатської бригади Територіальної оборони. “Саме тому, що ця війна немає ні причин, ні логіки – українці встали кожен на свої фронти. Один єдиний позитив від цього – це те, що ми більше не поділяємо Україну на Схід і Захід, Південь і Північ., – як прокоментував професор, – «Ми стали одним єдиним українським борщем».

У цьому “єдиному українському борщі” поєдналися люди різного віку, професій та національностей. Сам Федір Шандор є наполовину етнічним угорцем та розповідає як багато угорців зараз воєю за Україну. Згадує: «Колись Угорщину називали щитом Європи від Османської імперії. Ту ж саму місію зараз виконує Україна».

Впродовж зустрічі професор навів багато історій не тільки зі свого особистого воєнного життя, а й батальйону: “Я не хотів би робити акцент на собі, адже те, що проходжу я – на фронті проходить кожен”.

Учасників бесіди також цікавило звичне життя професора в окопах: “чи заварюєте закарпатську каву в цих умовах, чи готуєте закарпатські страви?” 

Федір Федорович прокоментував: «Так, робимо. Це правда. Зараз хтось подивиться і подумає, що нам там було навіть нормально. Але варто не забувати, що так, кава, їжа, лекції, гумор – все це було, проте одночасно були й дуже неприємні моменти».

Декілька місяців тому професор мав змогу проводити для студентів лекції з передової. Публікація з ілюстрацією Федора Шандора в окопі з ноутбуком розлетілася по всій Україні і набула багато переглядів. Ось як коментує це близький друг, Валентин Штефаньо:

«Цей процес невідворотній – навчання повинне відбуватися в будь-якому випадку. Він своїм прикладом показав багатьом чого варте життя і за що варто боротися», – коментує Валентин Штефаньо.

Ужгородці ж коментують, що їм незвично бачити головного героя зустрічі Федора Шандора у військовому спорядженні на передовій

«Насправді Федір Федорович – це така людина, якій все личить і він нічого не цурається. У будь-якій темі може знайти щось цікаве», – каже Валентин Штефаньо.

Модератором бесіди була ужгородська волонтерка Галина Ярцева, котра з 2014 року особисто знає, що таке війна і підтримує важливість таких заходів: «Люди, яких не розбудили звуки вибухів – ніколи не зрозуміють тих людей, які на собі відчули, що це таке. Тому такі хлопці мають приходити і розказувати свої історії. Проте розповідати повинні не всі, адже багато хто не хоче повертати в собі ці спогади. Тому це має бути ще певний дар – вміти донести про війну”.

Професор Федір Шандор планує ще кілька днів побути в Ужгороді, а потім знову на фронт. Війна триває і кожен повинен продовжувати робити свій внесок в нашу спільну перемогу.