В Ужгородському прес-клубі відбулася пресконференція “Створення інклюзивного простору на Закарпатті: підсумки 2021 року”. Спікери розкрили зміст та основні напрямки Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні та роль органів державної влади, місцевого самоврядування, громадськості в її реалізації на місцевому рівні. А також поділяться досвідом Ужгорода в цьому напрямку.

Марина Сташина-Неймет, членкиня Ради Закарпатського обласного товариства осіб з інвалідністю, розповіла, що організація долучилася до розробки Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні. Відбулося 12 обговорень за 6-ма тематичними напрямками: фізичний, освітній, економічний, інформаційний, цифровий, суспільний/ та громадянська. Експерти також моніторили рівень фізичної доступності в Ужгороді. «Чому не просто доступність, а безбар’єрність? Бо це поняття відображає політику держави уцілому та політику громад. Щоб люди з  інвалідністю могли брати участь у суспільно-політичному житті своїх громад. Якщо, наприклад, людина не може вийти з власної оселі, то про яку безбар’єрність можна казати, – каже Марина Сташина-Неймет. – Розроблена стратегія стосується 4-ьох цільових аудиторій: це не тільки люди з інвалідністю, але і громадяни старшого віку, батьки з дітьми до 6-ми років та молодь».

Марина Сташина-Неймет також нагадала, що влаштуватися на роботу людям з інвалідністю непросто. Часто вони отримують відмову у працевлаштуванні, в інших випадках умови, комфортні для інших, є для людей з інвалідністю не зовсім зручними.

Сучасною проблемою інклюзії, крім фізичної, є інформаційна. «Інформаційна безбар’єрність стала викликом для дуже багатьох. Спілкування та отримання інформації перейшло у цифрову площину. Більшість контенту- аудіо-візуальна, що непросто сприймати людям з порушенням зору і слуху, – каже експертка. – Зараз багато послуг людина може отримати, не виходячи з власної оселі. І багатьом треба докласти зусиль, щоб життя он-лайн було повноцінним».

Цифрова безбар’єрність тісно пов’язана з інформаційною. Володіння цифровими навичками, за словами Марини Сташиної-Неймет, – певний виклик. «Деякі люди досі не знають, як вийти в інтернет і знайти необхідну інформації, не говорячи про користування різноманітними програмами», – додала вона.

Люди з інвалідністю потребують також активності участі у політичному житті країни та місцевих громад. І не тільки як виборці, але й і ті, кого обирають. Для цього теж необхідні належні умови. Починаючи з фізичної доступності виборчих дільниць.

Розроблена Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні

не є чарівною пігулкою, яка враз змінить все, каже Марина Сташина-Неймет. Розроблений план заходів розрахований на 9 років (до 2030 року). Спочатку був розроблений національний план заходів, відтак- на місцевому рівні на найближчий період (2021-2022 рр.), який оновлюватиметься кожні два роки.

  У пресконференції взяла участь онлайн Тетяна Дурнєва, виконавча директорка ГО «Громадський холдинг «Група впливу». Вона високо оцінила роботу ужгородських експертів та місцевої влади над Національною стратегією та її адаптацію на місцевому рівні –затвердженні та реалізації документу у громаді. А також навела ще один позитивний приклад Ужгорода (як першого міста в Україні), яке звернуло увага на захист виборчих прав переселенців та можливості їх голосування на місцевих виборах.

https://zaholovok.com.ua