Історія В’ячеслава та Вікторії Кучковських вражає своєю неймовірністю. Вони обидва з Маріуполя. Нині проживають на Закарпатті. Він служить у Мукачівському прикордонному загоні, вона – в поліції Мукачева. До початку війни проживали в Маріуполі. Там В’ячеслава з перших хвилин війни захищав своє місто від окупантів та разом з іншими оборонцями здався в полон зі зруйнованої «Азовсталі» та опинився в Оленівці. Якимось дивним чином оборонцю Маріуполя вдалося пронести та переховувати мобільний телефон. Саме ним В’ячеслав скористався, аби в день народження дружини подзвонити їй з полону та привітати. Дива того дня продовжились. В’ячеслав замовив дружині… квіти. Тож спантеличена, але щаслива Вікторія з полону отримала не лише дзвінок коханого, але й букет її улюблених ромашок.

Далі для В’ячеслава були довгі 21 місяць випробувань, знущань, тортур в російській колонії. Вікторія ж із сином виходили на численні  акції-нагадування про полонених захисників «Азовсталі» та сподіваннями на обмін. І в лютому цього року В’ячеслава таки обміняли.

Після реабілітації В’ячеслав повернувся в Мукачівський підрозділ держприкордонслужби, а Вікторія працює в поліції Мукачева. Їх історія про ромашки з полону стала справжнім свідчення того, як у найскладніші моменти війни та розлуки кохання здатне дарувати надію та перемагати.

Євген Соломін

Іван Шимко