У Науковій бібліотеці УжНУ тривають лекції організовані Волонтеріатом університету. Цього тижня слухачі разом із деканом факультету суспільних наук Михайлом Рошком розмірковували на філософську тему «Література та психологія».

Ці дисципліни на перший погляд абсолютно різні: література існує вже кілька тисяч років, свої початки вона бере ще до нашої ери; психологія ж, відносно молода наука, яка зародилася в 19 ст. Але, якщо зануритись глибше, можна помітити, що вони взаємопов’язані – психологія має великий вплив на літературу, а література на психологію.

Спочатку гості лекції розмірковували над питанням «для чого нам потрібна література?». «Читаючи ми вчимося ставати на місце іншого, розуміємо його точку зору. Література дає нам життєвий досвід, на прикладах інших ми вчимося не набивати власні гулі. Якщо письменник пише про своє життя, описує власні переживання та емоції – ми краще починаємо розуміти себе, вчимося шукати власну життєву дорогу. Читаючи книги геніїв, ми починаємо дивитися на світ очима генія, слухати вухом генія, аналізуємо, думаємо та робимо висновки аналітичним розумом генія» – пояснює Михайло Рошко. Також лектор навів приклади негативного впливу літератури на людину.

Друга частина лекції була присвячена психології, а саме короткому опису системи психоаналізу. Михайло Рошко розповів слухачам про вчення Зигмунда Фройда та деяких його учнів.

Найголовнішим відкриттям Фройда стали висновки про те, чому у нашій свідомості з’являються певні «глюки», такі як фобії, агресія, чи невпевненість у собі, а саме – сексуальне незадоволення. «Підсвідоме впливає на свідомість. Тому, щоб очистити свідомість – треба очистити підсвідомість» – зазначив лектор. Не оминули й вчення Фройда про тлумачення снів, адже саме вони є сигналами від нашої підсвідомості.

Кращим учнем Зігмунда Фройда був Альфред Адлер. Він визнавав концепцію Фройда, але вважав, що основною причиною проблем є відсутність любові. Його вчення чудово відображено у реалістичній літературі 19 ст., яка зачіпає соціальну проблематику. В основі цих творів людина стоїть перед моральним вибором: бути чесною, але бідною, чи хитрою, але багатою.

Згадали ще одного учня Фройда – К.Г.Юнга. До загальної концепції попередніх двох вчених він додав поняття колективного несвідомого, яке передається з покоління у покоління. Ще одне його відкриття – поділ людей на інтровертів та екстравертів.

Отто Ранг – четвертий з великої кагорти великих психоаналітиків-фройдистів. Головною причиною проблем він вважав родову травму (травму при народженні). Якщо роди проходять важко, то дитина отримує родову травму, яка може проявлятися у вигляді зайвої агресії, заїкання, чи певних психологічних порушень. Своїх пацієнтів вчений лікував за допомогою гіпнозу.

Сьогодні психоаналіз знайшов продовження в гештальт-терапії.

Також, Михайло Рошко поділився власним досвідом холотропного дихання, концепцію якого розробив чеський психолог С. Гроф.

Важливо! Ця процедура робиться лише під наглядом лікаря, який має ліцензію на її проведення!

«Всі пацієнти по черзі виконують ролі холонавтів та ситтерів. Холонавти – це ті, хто входить у транс, а ситтери – ті, які спостерігають, щоб все пройшло добре. Холонавту зав’язують очі, і він має дихати ротом, на повні груди, в ритм спеціальній музиці (зазвичай шаманській чи індуїстській). Через короткий проміжок часу вони опиняються в трансі. Процедура проводиться 2 дні підряд по 2 години. Я бачив синє небо, лежав на хмарках, перекочувався з однієї на іншу. Після сеансу ти пам’ятаєш все, що з тобою відбувалося у трансі. Досвід холонавта цікавий, але набагато цікавіший досвід ситтера, бо ти бачиш що роблять люди, які знаходяться в трансі» – розповідає Михайло Рошко.

Наступного разу лектор пообіцяв розібрати кілька літературних творів з погляду тих концепцій психоаналізу, які озвучив сьогодні.