Приготувати великодній калач власноруч, знайти однодумців та краще пізнати Закарпаття мали змогу учасники заходу «Ділимося хлібом», який провела фахівчиня автентичної закарпатської кухні у власній кулінарній майстерні.
На майстер-клас завітало чимало внутрішньо переміщених осіб та корінних закарпатців, яких обʼєднало бажання відволіктися від щоденної рутини. Учасників забезпечили всім необхідним інвентарем для випікання, зокрема подарували брендовані білі футболки та бейсболки.
Любов Керецман, фахівчиня з автентичної закарпатської кухні, національна рекордсменка, фасилітаторка-організаторка проєкту «Ділимося Хлібом» зазначила:
«Захід організували з метою інтеграції внутрішньо переміщених осіб в ужгородську громаду. Випікали великодню паску із старої закарпатської книжки, адаптовували її до нових технологій. Подібні майстер-класи проводжу часто, особливо у міжсвятковий період. Долучилося як місцеве населення, так і гості з Дніпра, Харкова, Сум, Рівного. Саму методику проєкту розробив Руслан Краплич за підтримки Фундації імені князів-благодійників Острозьких. Захід підтримано IREX (Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів). Спільне випікання хліба дуже обʼєднує учасників, ми всі здружуємося. І це – як терапія. Від початку і до завершення приготування продукту перебуваємо в одному просторі. Учасники вивчають не лише унікальну рецептуру, а й мають нагоду поспілкуватися. І якраз такий метод дозволяє зблизитись, сконцентруватись. Уже плануємо й наступні заходи. Безпосередньо повідомляємо про них через сторінки соцмереж».
Учасники відзначають, що для них важливим є провести час у спільноті позитивних людей, відволіктися від негативних думок та заодно пізнати себе. Як зазначає фасилітатор проєкту Олексій Калмиков, для цього необхідно створити безпечний простір:
«Програма ефективна, зокрема завдяки методології як засіб психотерапії, арттерапії, хліботерапії, це можна по-різному називати, але це все одно групова психотерапія. Заснували проєкт ще влітку 2022 року. Ідея «Ділимося хлібом» у тому, щоб інтегрувати внутрішньо переміщених осіб та біженців у громаду, де б вони не жили. Якось на одному заході організатори разом щось випікали, поділились одне з одним, взяли ще із собою, аби поділитися з іншими. І ця ідея сподобалася, почали масштабувати. Нині проєкт реалізовують у Рівненській, Франківській, Львівській та Закарпатській областях».
Деякі учасники відвідали подібний захід не вперше. Як ось Наталія Золотарева. Сама жінка із Сумщини, зараз проживає в Мукачеві:
«Коли прочитала, що буде проводитися такий майстер-клас – мені захотілося відчути і зрозуміти, як святкують Великдень на Закарпатті. Якось так сталося, що живемо в одній країні, але небагато знаємо про тутешні традиції. Крім того, люблю сама випікати. Сподобалося, що всі вкладали у цей великодній хліб частинку себе, своєї душі, молитовні побажання, щоб у нас все було добре. Вражена тим, що на захід завітав і професійний співак. Почула у новому виконанні композицію «Ой, у вишневому садку» і народну кубанську пісню».
Серед учасників – і Олег Невениця, який уже два роки проживає на Закарпатті разом із сімʼєю. Переїхав із Сєвєродонецька, має активну громадську позицію. Про ініціативу «Ділимося хлібом» знав давно:
«Хотів потрапити на такий захід, і коли побачив анонс – одразу записався. Задоволений, що сюди потрапив і взяв участь. Подобається взагалі сама ідея ділитися хлібом. Це – про спільну діяльність, творчість, обговорення. Сама атмосфера дуже приємна. Планую долучатися до наступних заходів. Узагалі на Закарпатті вперше був ще, мабуть, школярем. Багато різних місць бачив, у мене своя туристична компанія. Проте Закарпаття – особливе. Мені подобається клімат, тепла зима, і кількість квітучих рослин просто вражає. Дуже цікавий регіон, багато людей, космополітична атмосфера. Мені подобається, коли таке змішання різних націй, це цікаво».
Після завершення хліботерапії щойно спечені закарпатські колачі відвезли у військовий шпиталь для бійців, які зараз перебувають на лікуванні.
