Ізабелла Проскура, переселенка з луганського Сватового, приїхала в Ужгород на третій день від початку повномасштабного вторгнення. Розповідає, що її батько  був учасником АТО. Щойно росіяни окупували Сватове, почали шукати атовців. Батько переховувався, намагався вийти до своїх. Проте не вийшло. Московити схопили, засудили за “тероризм” на 5,5 років та етапували до російської колонії в Ульяновську.

 

 

Ізабелла в Ужгороді проживає із сином та сестрою в гуртожитку Ужгородського національного університету. Каже, що на Закарпатті адаптувалась швидко. Однак, додому тягне. Але повернеться лише після деокупації.

Натомість українські посадовці останніми днями почали озвучувати різні дані стосовно руху переселенців в бік тимчасово окупованих чи прифронтових території. Радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко відзначив, що «за рік близько 300 тисяч переселенців намагалися повернутися на окуповані території». Нардеп від «Слуга народу» Максим Ткаченко навів інші дані: «Близько 150 тисяч ВПО повернулись на тимчасово окуповані території, зокрема до 70 тисяч – в тимчасово окупований Маріуполь».  Щоправда, потім нардеп це назвав «емоційним припущенням» і все спростував. Заступник голови офісу президента Ірина Верещук всі ці розмови назвала російським ІПСО: «Люди можуть в’їжджати з окупованих територій, але зворотний рух фактично неможливий. Заяви про повернення переселенців є маніпуляцією».

«На Закарпатті кількість офіційно зареєстрованих переселенців коливається в районі 150 тисяч, неофіційно ця цифра двічі більша. Незначний міграційний рух є, – відзначає радник Мінсоцполітики з питань ВПО в Закарпатській області Анжела Бабкіна. – Це пов’язано з тим, що всі місця для тимчасового проживання переселенців заповнені, оренда недешева, є проблеми з роботою. Через це частина ВПО повертається на прифронтові території».

Постійно фіксується незначна міграція переселенців всередині області. Біженці намагаються оселитися у більших містах чи Ужгороді.  Частина людей тут залишиться назавжди, адже повертатися немає куди. Ізабелла б каже, що хоче повернутися додому не сама – мріє визволити з російського полону свого батька. Хоче показати йому Ужгород і поїхати додому, аби відбудовувати незалежну Україну.

Євген Соломін,

Іван Шимко