Попри поступове відновлення економічної активності, українська зовнішня торгівля продовжує працювати в умовах безпрецедентних викликів. Війна, логістичні обмеження, кадровий дефіцит та нестабільність регуляторного середовища суттєво впливають як на експортні можливості країни, так і на її імпортну політику.

Такі висновки були озвучені під час експертного глибинного інтерв’ю з представником державного органу в Закарпатській області, проведеного ГО «Карпатські обрії» у межах проєкту ACCORD: Accountability and Capacity-building for Customs Oversight and Reform Development.

Експорт залишається вразливим до наслідків війни

За оцінками експертів, війна продовжує визначати ключові тенденції української зовнішньої торгівлі. Значна кількість підприємств втратила традиційні ринки збуту, а частина виробничих потужностей опинилася на тимчасово окупованих територіях або в зоні бойових дій.

Навіть західні регіони України, які вважаються відносно безпечними для ведення бізнесу, не змогли повністю уникнути негативних наслідків. Зокрема, на Закарпатті також фіксується скорочення експортної активності окремих підприємств.

На думку співрозмовника, статистичні показники останніх років потребують обережного трактування. Так, результати 2023 року значною мірою формувалися за рахунок нетипових експортних потоків, насамперед зернової продукції. У 2024–2025 роках на ринку залишилися переважно ті компанії, які змогли адаптуватися до нових умов та перебудувати логістичні ланцюги.

Після падіння експорту на 15,6% у 2023 році в наступні роки спостерігається поступове відновлення, однак темпи зростання залишаються стриманими. Однією з головних причин є те, що можливості автомобільного та залізничного сполучення через країни ЄС поки не здатні повністю компенсувати втрату традиційних морських маршрутів.

Безпека, логістика та кадри: головні проблеми бізнесу

Серед найбільших викликів для експортерів представник влади називає безпекові ризики, які безпосередньо впливають на стабільність міжнародних поставок.

Український експорт значною мірою залежить від роботи портової інфраструктури Одеси та Дунайського кластеру. Будь-які загрози для їх функціонування одразу відображаються на виконанні контрактів та довірі міжнародних партнерів.

Не меншою проблемою залишається логістика. Бізнес регулярно стикається з чергами на кордоні, обмеженою пропускною спроможністю окремих пунктів пропуску та випадками зловживань у системі електронної черги.

Серйозним викликом для економіки став і дефіцит робочої сили. Через мобілізацію, міграцію населення та демографічні фактори підприємства дедалі частіше повідомляють про нестачу кваліфікованих працівників. Це безпосередньо впливає як на виробничі потужності, так і на можливості розширення експорту.

Додатковим фактором ризику залишається нестабільність регуляторного середовища. Бізнес потребує прогнозованих правил роботи та довгострокового планування, однак часті зміни нормативної бази створюють додаткову невизначеність.

Імпорт забезпечує виробництво та оборонний сектор

На відміну від експорту, структура імпорту сьогодні значною мірою орієнтована на підтримку функціонування економіки та потреб оборони.

Значну частину ввезених товарів становлять комплектуючі для виробництва, обладнання, техніка та продукція, необхідна для роботи українських підприємств, включно з підприємствами оборонно-промислового комплексу.

Водночас експерти звертають увагу на ризик закріплення за Україною ролі постачальника сировини. Без розвитку власної переробної промисловості країна може втрачати значну частину потенційної доданої вартості.

Саме тому одним із ключових завдань економічної політики називається стимулювання внутрішнього виробництва та глибшої переробки продукції.

Державна підтримка бізнесу: які інструменти працюють

Попри складні умови, держава продовжує реалізовувати низку програм підтримки бізнесу.

Серед найбільш важливих інструментів експерт відзначає грантові програми для виробничих проєктів обсягом до 8 млн грн, пільгові кредити за програмою «5–7–9%», гранти до 150 млн грн на розвиток енергетичної переробки, а також програми стимулювання попиту на українську продукцію та техніку.

Однак навіть за наявності таких механізмів підтримки Україна поки що суттєво відстає від сусідніх держав за рівнем розвитку переробної промисловості. Якщо в країнах Центральної Європи частка переробки у структурі ВВП становить 20–24%, то в Україні цей показник оцінюється приблизно у 12%.

Крім того, розвитку виробництва продовжують заважати кадрові проблеми, обмеження логістичної інфраструктури та недостатній рівень енергетичної незалежності.

Які зміни необхідні для розвитку зовнішньої торгівлі

На думку учасника дослідження, митна та економічна політика потребують не лише формального наближення до законодавства Європейського Союзу, а й адаптації до реальних потреб бізнесу.

Серед пріоритетних кроків називаються гармонізація законодавства із чіткими та зрозумілими правилами для учасників ринку, відкриття індикативних баз даних для підвищення прозорості митних процедур, а також подальший розвиток логістичної інфраструктури.

Особлива увага має приділятися модернізації транспортних маршрутів через країни ЄС, розвитку співпраці з балтійськими портами та румунськими транспортними вузлами, а також створенню нових логістичних терміналів.

Важливим напрямом залишається боротьба зі зловживаннями в системі електронної черги, яка сьогодні часто стає предметом критики з боку перевізників та експортерів.

Окремо наголошується на необхідності створення стимулів для утримання та повернення кадрів, підтримки машинобудування, агротехнічної галузі та підприємств із високою доданою вартістю.

Диверсифікація ринків як стратегія розвитку

Ще одним стратегічним завданням для України експерт називає розширення географії експорту.

Традиційна орієнтація переважно на європейський ринок залишається важливою, однак для зниження ризиків необхідно активніше працювати над виходом на ринки Азії, Африки та Латинської Америки.

Паралельно пропонується розвивати мережу локальних митних хабів, страхові механізми для експортерів та інструменти підтримки зовнішньоекономічної діяльності в регіонах.

Висновок

Проведене дослідження засвідчило, що українська зовнішня торгівля поступово адаптується до умов воєнного часу, однак продовжує залежати від низки системних факторів. Серед них — безпекова ситуація, стан логістичної інфраструктури, кадрове забезпечення та стабільність регуляторної політики.

Експерти наголошують, що подальше відновлення експорту та розвиток внутрішнього виробництва вимагатимуть комплексних рішень: від модернізації митних процедур до підтримки переробної промисловості та диверсифікації зовнішніх ринків. Саме ці фактори визначатимуть конкурентоспроможність української економіки в найближчі роки.

Публікація створена та підтримується в рамках субгранту проєкту “ACCORD: Accountability and Capacity-building for Customs Oversight and Reform Development” за фінансової підтримки Європейського Союзу, що реалізується ГО IAA – Institute of Analytics and Advocacy та ГО Технології Прогресу. Його зміст є виключною відповідальністю субгрантера — ГО “КАРПАТСЬКІ ОБРІЇ” і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.