20 червня Верховна Рада ухвалила рамковий Закон «Про управління відходами». Саме на його основі будуть розроблені необхідні секторальні закони у напрямку налагодження централізованого поводження з відходами.
Водночас ці зміни вкрай необхідні Україні для того, щоб стати членом Європейського Союзу. Про що йдеться у законі, як він запрацює на практиці та скільки часу необхідно українцям, щоб звикнути до нових реалій?
Ухвалення закону вкрай важливе для України
Діючий закон про відходи був ухвалений ще у 1998 році. Зрештою, це стало причиною відставання України у галузі управління ТПВ від європейських сусідів на десятки років. Старі підходи аж ніяк не відповідали новим реаліям. 90% з них на сьогодні захоронюють в землю. ГО «Екосфера» раніше розповідала про проблему побутових відходів у гірських районах Закарпаття, а також про ситуацію з відходами на Ужгородщині з початку війни. Досі в Україні не побудовано жодного сучасного сміттєпереробного заводу. Більшість переробних підприємств, які були зосереджені на сході та в центральній частині України зупинили свою діяльність. Водночас на утилізацію відходів внаслідок російського вторгнення на територію України можуть знадобитися величезні ресурси. Збільшення кількості ВПО зумовило й збільшення кількості відходів в окремих регіонах, де проблема з ТПВ ще до війни очікувала негайного розв’язання. Відтак ухвалення закону про відходи – довгоочікуваний та необхідний крок назустріч цивілізованій Європі.
У чому суть Закону «Про управління відходами»
Мета законопроєкту – наближувати законодавство України до норм Європейського Союзу. Зокрема, закон передбачає такі євроінтеграційні кроки:
- Впровадити європейську ієрархію поводження з відходами;
- Організувати планування системи управління відходами на національному, регіональному та місцевому рівнях;
- Закрити та рекультивувати старі сміттєзвалища, а ті, що залишаться, привести до європейських норм;
- Впровадити розширену відповідальність виробника (РВВ);
- Створити умови для побудови в Україні сучасної сміттєпереробної інфраструктури за європейськими правилами і відкрити кордони для інвесторів.
- На деяких із цих норм варто зупинитися детальніше. Ієрархія поводження з відходами передбачає послідовність дій з відходами:
– Запобігання утворенню відходів;
– Підготовка до повторного використання;
– Рециклінг;
– Інша утилізація, зокрема сміттєспалювання для отримання тепла чи електроенергії;
– Захоронення на полігонах.
У європейських країнах існують окремі програми із запобігання утворення відходів. Важливий складник цих програм, спрямований на споживача, – інформаційна кампанія про шкоду ТПВ для довкілля. Наприклад, ГО «Екосфера» проводить тренінги для дітей із запобігання утворення відходів та раціонального споживання ресурсів.
Ієрархія управління відходами впроваджується центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями.
Мінімальні норми переробки та підготовки до повторного використання для відходів пластику, паперу, скла, тобто упаковки, будуть встановлені в окремому законі шляхом впровадження розширеної відповідальності виробника упаковки.
Розширена відповідальність виробника (РВВ) передбачає, що виробник несе повну відповідальність за продукцію, яку випустив на ринок: збір, повторне використання, переробку чи утилізацію упаковки. Це європейський досвід, який має стимулювати бізнес до мінімізації утворення відходів та до їх переробки. Діє у 26 країнах ЄС.
Наприклад, у Польщі виробники пива та мінеральної води у скляних пляшках пропонують споживачам здавати тару та повертати за неї кошти, які входили у вартість товару. Також законопроєкт заохочуватиме виробників використовувати більш екологічні матеріали.
Цю норму закону детальніше роз’яснює виконавча директорка, членкиня Правління ЕПЛ, головна редакторка журналу «Екологія. Право. Людина» Олена Кравченко:
«По-перше, обов’язок по роздільному збору відходів та виконанню цільових показників з підготовки для повторного використання та рециклінгу побутових відходів покладено на органи місцевого самоврядування, яким після запровадження РВВ, організації РВВ будуть відшкодовувати витрати на збір певних видів відходів. РВВ запрацює в кращому випадку через 7 років, хоча це буде також залежати від часу прийняття окремих законів про РВВ різних видів продукції. По-друге, проваджується ієрархія управління відходами. Підприємства, установи та організації, діяльність яких призводить до утворення відходів, мають її дотримуватися».
Закон «Про управління відходами» передбачає 2 основні моделі функціонування РВВ: через організацію індивідуальної чи колективної відповідальності. Конкретні моделі реалізації РВВ будуть закладені у спеціальних законах, оскільки виходячи із виду продукції, можливі відмінності в моделях РВВ. Так, збирання упаковки та збирання батарейок чи збирання транспортних засобів можуть потребувати різних підходів.
Що буде з діючими сміттєзвалищами?
Загальна площа сміттєзвалищ в Україні перевищує 9 тис га. На Закарпатті розміщені 62 діючих сміттєзвалища. Майже половина з них не має місця для відходів, решта – заповнена на 85%. Ще є кілька сотень вже закритих, але не рекультивованих. Раніше ГО «Екосфера» розповідала про ситуацію з ужгородським сміттєзвалищем.
Згідно з новим законом старі звалища нікуди не зникнуть. Одночасне закриття всіх таких об’єктів вимагає значних фінансових ресурсів, часу та пошуку підходящих земельних ділянок.
Закон передбачає приведення існуючих місць видалення відходів у відповідність до екологічного стандарту. Якщо регіональний план управління відходами визначає, що полігон/звалище вичерпали свій ресурс, власник такого місця розміщення відходів має рекультивувати цю ділянку.
Рамковий закон – основа для розробки низки секторальних нормотворчих актів
Наразі рамковий закон «Про управління відходами» має дуже загальний зміст та вже встиг наразитися на сувору критику від ГО “Україна без сміття”. Водночас, по-перше, цей закон – база для подальшої реформи, розробки низки підзаконних актів для створення дієвого механізму цивілізованого управління ТПВ. По-друге, про «сміттєву реформу» можна буде говорити більш предметно вже після оприлюднення тексту закону. Наразі законопроєкт чекає на підпис Президента.
«Не тільки цей закон вирішує всі проблеми. Ми ще повинні розробити і подати нашим депутатам як мінімум 5-6 секторальних законопроєктів. Це проєкт про тару й упаковку, про відходи гірничодобувної промисловості. Також повинні розробити проєкти щодо утилізації автотранспорту. Сьогоднішні військові дії призводять до знищення великої кількості техніки. Потрібно зробити все можливе, щоб у нас з’явилися нові сучасні потужності для переробки такої техніки, щоб повторно всі ці ресурси використати вже в економічному розвитку з метою недопущення потрапляння і залишання цих відходів у навколишньому середовищі» – зазначає Руслан Стрілець, міністр захисту довкілля та природних ресурсів України.
Не чекати законодавчих змін, а діяти вже зараз заохочує ГО «Екосфера». Організація ще у 2013 році допомогла громадам сіл Верхні Ворота та Абранка налагодити систему селективного збору ТПВ, залучивши грантові кошти. У селах встановили спеціальні контейнери для збору та сортування сміття. У село Абранка закупили гідравлічний прес, призначений для зменшення об‘єму пластику. Сьогодні Нижньоворітська територіальна громада щороку заробляє близько 100 тис. грн на продажі вторсировини. Виручені кошти направляють на благоустрій села та інші важливі проєкти для громади.
Система роздільного збору сміття наразі діє у гірських Синевирській та Колочавській громадах, де також організація активно попрацювала у 2019 і 2020 роках, а також у багатьох громадах на Рахівщині та Хустщині. Про локальні екоініціативи, здатні змінити ситуацію в області ми розповідали в одному з відеоматеріалів.
Станція заготівлі вторсировини “Проектна, 3”, Ужгород
На думку екологині Оксани Станкевич-Волосянчук для Закарпаття необхідно запроваджувати проєкти селективного збору органічних відходів для виробництва компосту на компостних станціях за прикладом Львова. Починати варто із закладів освіти, зокрема ДНЗ та школи, де накопичуються і харчові відходи, і “зелені” відходи – опале листя, покоси та гілки з дерев.
«Також важливими є проєкти переробки осаду стічних вод на біогаз. Сьогодні практично всі існуючі очисні споруди на території області морально і технічно застарілі та потребують повної реконструкції. Саме на таких об’єктах важливо розвивати проєкти створення локальних мереж ВДЕ та встановлювати біогазові установки для виробітку чистої електроенергії. Дуже потрібні області заводи з механіко-біологічної обробки ТПВ, а також тотальне запровадження системи селективного збору сміття від населення. Для цього необхідно впроваджувати у шкільну освіту відповідні навчальні програми».
На сьогодні в області відомі поодинокі приклади компостування органічних відходів у закладах освіти. Наприклад, НВК «Пролісок» в Ужгороді та ЗОШ № 1 у Великому Бичкові.
Виконавча директорка ГО “Екосфера” Катерина Станкевич-Коваль в НВК “Пролісок”. Ужгород
Щодо біогазових установок на сміттєзвалищах, як вважає екологиня, на Закарпатті потрібно здійснити окреме дослідження на предмет того, які саме з існуючих сміттєзвалищ та полігонів придатні для збору біогазу. На сьогодні відомо, що такі біогазові установки для збору “звалищного” газу працюють на полігоні у с. Барвінок та у с. Ракошино. За рахунок зібраного біогазу на цих об’єктах виробляють чисту електроенергію, яка підтримується державою через механізм «зеленого тарифу».
У 2022 році в області планували розпочати другу чергу будівництва заводу з механіко-біологічної обробки ТПВ у с. Яноші. Для органічної фракції ТПВ тут планувалися окремі компостні карти. На сортувальній лінії заплановано максимально відсортовувати відходи твердої фракції ТПВ для вторинної переробки.
ГО «Екосфера» стежить за оновленнями та інформуватиме громадськість про законодавчі зміни, що роблять нас на крок ближчими до повноправного членства у Європейському Союзі. Водночас розв’язання «сміттєвої кризи» в Україні – це питання не лише міжнародного іміджу, але й запобігання змінам клімату у зв’язку з чисельними звалищами змішаних відходів та значними викидами метану в атмосферу.