Мова постійно розвивається та оновлюється. Науковці встановили, що українська мова значно багатша, ніж вважалося раніше. Хоча Великий тлумачний словник містить близько 250 тисяч слів, реальний обсяг може досягати мільйона.

Повідомляє UA.Press.

Авторські неологізми – це слова, створені письменниками для своїх творів. Часто митцям не вистачало наявних мовних засобів, щоб точно передати образи, тому вони вигадували нові слова, які згодом ставали частиною загальновживаної мови.

Особливо активно такі слова почали з’являтися у ХІХ столітті. Їх нерідко називали “кованими словами”. Письменники дотримувалися правил словотвору, щоб їхні неологізми звучали природно та органічно.

Історія сучасної української літератури почалася з “Енеїди” Івана Котляревського. Він запровадив слова “несамовитий”, “приміта”, “розтовкти”, “угамуватися”.

Тарас Шевченко став автором таких слів, як “вогняний”, “фортеця”, “знищити”, “мордуватися”, “почимчикувати”, “передмова” та “післямова”.

Михайло Старицький, відомий письменник, драматург і культурний діяч, увів у мову слово “мрія” у сучасному значенні (від дієслова “мріти” – дивитися вдалечінь). Серед його новотворів:

  • незагойний;
  • завзяття;
  • байдужість;
  • темрява;
  • привабливий;
  • потужний;
  • передчасний.

Іван Франко вперше використав слова:

  • чинник;
  • недвижно;
  • невпинний;
  • отвір;
  • привід;
  • припис;
  • проблиск;
  • поступ;
  • свідоцтво;
  • привид.

Пантелеймон Куліш запровадив такі лексеми, як “вабити”, “зграя”, “злочинець”, “несвідомий”, “покора”, “послуга”, “почуття”, “рівність”.

Леся Українка створила слова “провесна”, “промінь”, “невідборонно”.

Марко Вовчок стала авторкою слів “красень”, “легкодухий”, “намір”, “питання”, “струмінь”, а Леонід Глібов увів дієслова “бурмотати” та “пожовкнути”.

Іван Нечуй-Левицький збагатив мову такими словами, як “світогляд”, “стосунок”, “перепона”, “квітник”, “вигукування”, “сміливість”.

Завдяки поезії Павла Тичини з’явилися нові лексеми: “бистрозір”, “акордитися”, “весніти”, “віковіччя”, “дрібртінь”.