Карпатський експрес: чому не функціонує залізничне сполучення між Україною та Румунією? 

Над відеоматеріалом працювали:
Олексій Шафраньош – журналіст
Любомир Шквара – оператор, режисер монтажу
Станіслав Данко – редактор, журналіст
Nazar Beley – редактор
Віктор Грігаш – графічний дизайнер
Olexander Petrenko – оператор дрону
Georgeta Marina – журналістка-перекладачка

Ехо холодної війни продовжує гуляти Закарпаттям. Область, яка має спільний кордон із чотирма країнами ЄС дотепер не має достатньо якісного транспортного сполучення з ними. Навіть у окремих районів Закарпаття є з цим проблеми.

Наприклад, щоб залізницею добратися з Ужгорода до Рахова, слід  спочатку їхати спочатку до Львова, близько 280 кілометрів. Зробити пересадку, і проїхати таку ж відстань – зі Львова до Рахова. Хоча пряме  залізничне сполучення є. Чому ж воно не працює – ми і хочемо дослідити.

Це історичний край Мараморош. До нього входять райони східного Закарпаття, а також суміжний повіт Румунії із однойменною назвою. Річка Тиса поділяє Мараморош на дві частини, зараз по ній пролягає українсько-румунський кордон.

Але він тут існував не завжди. До 1919 року Мараморош повністю входив до складу Австро-Угорської імперії. А 1895 року тут проклали залізну дорогу, яка сполучила гірські райони східних Карпат із Віднем, Будапештом та Львовом.

Після розпаду імперії у 1919 році південна частина Мараморошу відійшла до Румунії, а північна – до Чехословаччини. Кордон провели по Тисі.

Таким чином колія стала міжнародною, але особливих проблем з перетином кордону не виникало.

В селищі Солотвино живе пані Марія Деяк, за національністю румунка. Жінка розповідає про ті часи.

Марія Деяк, жителька с. Солотвино, Україна

Можна сказати що в кожній хаті і кожна родина має там родичів. Що дуже тісні такі зв’язки. І наші діти, румунів особливо авчалися всі в Сігеті. Вони якщо закінчували тут 4 класи  початкової школи, то після вони в ліцей поступали в Румунію. І навчалися. Дуже багато, дуже багато людей від нас навчалося.

Ситуація змінилася 1945 року, коли територія Закарпаття відійшла до Радянського союзу. Всі мости через Тису були зруйновані, залізничне сполучення припинилось. Постала залізна завіса.

Коли закрилася границяне всім вдалося вернутися додому.  Були такі дівчата, їх вже нема в живих, на жаль. Є одна, одна ще живе з тих дівчат, що ми митарилася,  поки приїхала додому, але вернулася додому. А більшість залишилися там, одружилися. І вже десь, здається після 1965 року, як дозволяли поїхати в Румунію, це було. Інші там одружилися. З 1965 року вже дозволяли поїхати в Румунію, але це було через Чернівці або через Унгени, у Молдавії. 

Вже за часів незалежності, Україна та Румунія домовилися про відновлення залізничного сполучення. Дизельний поїзд з декількома вагонами вирушав із Рахова, переходив кордон на пункті перетину Ділове-Вишівська долина, далі їхав через Сігет-Мараморошський.

На територію України поїзд повертався на пункті перетину Кимпулунг-ла-Тиса – Тересва. Та у 2007 році сполучення припинилося.

Ця колія веде безпосередньо із селища Тересва до Румунії, до населеного пункту Кимпулунг-ла-Тиса. Як ви бачите,  колія повністю позаростала чагарниками. По дорозі  іноді трапляються відстріляні гільзи. Останній раз потяг бачили тут більше 10 років тому.

Історій, коли люди мають родичів з обох сторін Тиси і терплять складнощі з траспортним сполученням – дуже багато. В долині річки Вішеу, в гуцульському селі Бистрий живе Дмитро Коренюк, частина родини якого живе на українській стороні. До українського села Ділове – близько 10 кілометрів, але фактично, автомобілем треба подолати мінімум 70, перетинаючи єдиний на цій ділянці пункт перетину Сігет-Мараморошський-Солотвино.

Дмитро Коренюк, житель села Бистрий, Румунія

З України поїзд переходив на нашу сторону і одного ранку більше не прийшов. Ну була там якась проблема, що наші прикордонники заарештували поїзд, бо там контрабанда робилася в цьому поїзді. Вони заарештували поїзд і почали там розшукувати, а українці тоді забрали той поїзд і зупинили, більше не переходив.    

Щодо причин припинення сполучення, то тут версії різняться. За офіційною позицією Укрзалізниці: «Рух на дільницях було припинено через вкрай низьку заселеність пасажирських поїздів та відсутність належних обсягів вантажних перевезень».

Іншим, безпосереднім приводом все ж називають контрабанду, зокрема цигарок. Цю позицію зазначив Омелян Сасин, пенсіонер державної митної служби, що працював на КПП «Тересва-Кимпулунг ла Тиса. Її ж анонімно підтвердили нам в Ужгородській дирекції Укрзалізниці.

Двічі прикордонна служба Румунії заарештовувала наш дизель-поїзд. І необхідно було докладати дуже багато зусиль, щоб цей поїзд повернути, уникаючи дуже великих штрафів. Після цього було звернення до керівництва обласної державної адміністрації, що є такі проблеми, просимо допомогти, посилити, або взяти собі на баланс цей дизель. Ну дуже дорого коштувало його викуповувати. В облдержадміністрації нічого не взяли «на баланс», і в зв’язку з цим було припинено рух пасажирського сполучення

Незважаючи на припинення руху поїзду кількість контрабанди не зменшилася, а збільшилася. Згідно статистики Мукачівського прикордонного загону  в 2007 році було зафіксовано 353 спроби здійснення контрабандної діяльності, а в наступному, 2008 році – 453 спроби.

Ситуація змінилася вже в останні роки.  До порівняння, протягом 2018 року було зафіксовано 108 спроб перевезення контрабанди.

Таким чином, з 2007 року поїзд припинив курсувати на даній ділянці залізної дороги. Хоча вся інфраструктура, прикордонні та митні пости залишилися. Вони і зараз стоять тут, зокрема на українській стороні, на околиці села Тересва.  Будівлі поступово руйнуються, поруч – велике сміттєзвалище, по суті митниця вже є його частиною.

У долині річки Вішеу в повіті Марамуреш, Румунія знаходяться відразу декілька українських сіл. Природа тут є надзвичайно мальовничою, навколо високогірні хребти, поруч – кордон із Україною. Тут пролягає відразу декілька туристичних маршрутів, які нажаль, розділені кордоном.

Голова комуни Бистрий, пан Василь Дудчук зазначає, що для місцевих жителів є дуже потрібним залізничне транспортне сполучення з Україною.

Василь Дудчук, голова села Бистрий, Румунія

Ми готували багато документів, є документи до нашого президента, до Клауса Йоганніса. В нас дуже багато протоколів підписано з головою Рахівської районної адміністрації. Там у нас є документів дуже багато, але то все стоїть на місці. То «порох прикрив» і все.

Важливим є також питання стану залізничної колії  та комунікацій. У Румунії вона використовується, з українського боку – ні.

Горіа Васіле Скублі, міський голова Сигота-Марамороського, Румунія

З теоретичної точки зору,  для румунської сторони не було б ніякої проблеми відновлення пункту пропуску кордону до стандартного шенгенського  рівня. Не  знаю, наскільки українська сторона готова зробити свої необхідні  інвестиції. З нашої сторони буде  необхідна  підтримка  і бажання мати знову залізничне сполучення, тому що це дуже важливе питання.

У чому ж все таки проблема і на якому рівні блокуються плани відновлення залізничного сполучення? Для того щоб з’ясувати питання у румунської сторони ми покидаємо прикордонні місця та їдемо до повітового центру.

Васіле Молдован, префект повіту Марамуреш,  Румунія

На жаль є негативні наслідки. Увесь цей час Повітова Влада і  державні органи Румунії  разом з Закарпатською ОДА  та державними органами України зробили запити для відкриття цих пунктів пропуску. Але до цього дня не маємо позитивного конкретного результату.  Хоча є перспективи для  повторного відкриття цих пунктів пропуску, зустрічаємо різні перешкоди які не були вирішені до цього часу. Так як я  вам  і казав є причини  і в економічному плані.  Зокрема  прохання для повторного відкриття цих пунктів пропуску іде від ділового середовища  однаково як із Румунії і України, так само і від громадян з цих двох регіонів.  Протягом  2017 року ми мали  звернення від групи людей з Рахівського  району, це було їхнє перше бажання відкрити рух цього потягу.  Вони навіть запропонували розширення його руху, щоб мати зв’язок з Європою,  мати зв’язок  із Віднем і Будапештом, маючи такий туристичний курорт, як Буковель.

Якщо з румунської сторони залізна дорога принаймні продовжує частково функціонувати, та є плани відновлення повноцінного сполучення, то Укрзалізниця таких планів не має.

Для відновлення руху на цих дільницях необхідно виконати капітальний ремонт залізничної колії, роботи з посилення технічного стану штучних споруд (мостів, тунелю, труб, підпірних стінок тощо), а також будівель та споруд. Крім того, потрібно відновити роботу пристроїв СЦБ та зв’язку, енергопостачання.

За приблизними підрахунками, що можуть коригуватися відповідною проектно-кошторисною документацією, сукупна вартість виконання цих робіт становить понад 206 млн. грн.

Попередній аналіз наявних перевезень свідчить про незначні обсяги пасажиро- і вантажопотоків та відсутність передумов до їхнього збільшення у наступні роки.

В Закарпатській ОДА до цього питання ставляться менш категорично.

Едуард Маляр, директор департаменту інфраструктури, розвитку і утримання мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення та житлово-комунального господарства Закарпатської ОДА, Україна

Були неодноразові зустрічі представництва міністерства інфраструктури з представниками румунської сторони, як на території України, так на території Румунії. І неодноразово ці питання, які порушувалися щодо відновлення, залежать у фінансовій стороні. Тобто, Румунія зі своєї сторони надала пропозиції, що вони готові відновити інфраструктуру. А от Україна при розрахунках, які були подані Укрзалізницею, це біля 30 мільйонів гривень для пункту пропуску Тересва, ці кошти повинні віднайти   Укрзалізниця, для того, щоб відновити відповідне сполучення.

Орієнтовна сума ремонту в 206 мільйонів гривень для інфраструктурних проектів в Україні не є надто значною. у 2019 році Служба автомобільних доріг в Закарпатті витратить в 4 рази більше – близько 887 мільйонів гривень за ремонт 41 кілометра автошляху Н-09.

Укрзалізниця неодноразово зазначала що пасажирські перевезення в межах України є збитковими. Питання отож в іншому – чи потрібен Україні ще один шлях сполучення з країною ЄС, та українською громадою в ній, зокрема.

Мости об’єднують. Цей міст через річку Тиса було зруйновано в часи Другої світової війни і після цього – не відновлено. Він є одним із символів своєрідної транспортної комунікації між Україною та Румунією.

Як показує наша поїздка – відновлення залізничного сполучення значно полегшило б комунікацію між жителями Мараморошу з різних боків кордону. З’явилися  б можливості для розвитку туристичної інфраструктури.   Загалом відновлення колії мало б і економічний ефект для суміжних районів України та Румунії. Поки, нажаль, все залишається на рівні декларацій та планів. Чи проїде по цій колії знову поїзд, чи її повністю поглине карпатська земля – питання залишається відкритим.