В УжНУ провели паралелі між минулим і майбутнім України та сусідньої Угорщини.

1 червня в приміщенні Археологічного музею Ужгородського національного університету, за ініціативою ГО «Молодіжна альтернатива Закарпаття», була проведена лекція «Паралелі української та угорської боротьби проти спільного ворога». На ній професор, доктор історичних наук Іван Мандрик розповів про спільні моменти, які об’єднують Україну та Угорщину, опираючись на сучасні воєнні події.

Професор Іван Мандрик провів паралелі між українською та угорською історіями у світлі сучасних подій, відмітив спільне і відмінне у них та розказав, чому важливо вчитись на помилках минулого.

«Кожна держава окремо існувати не може. Європа – це сім’я і кожен її член є важливим. Якщо ця сім’я не об’єднає  свої економічні, політичні, військові сфери, то і весь континент стане другорядним. Як і зараз, ніхто у 1939 році не вірив, що може початись Друга світова війна на теренах Європи і 20 століття стало переломним моментом для майбутнього всього континенту», – каже професор.

Сусідні країни надають нам допомогу, бо розуміють путінську стратегію і те, що Україна є щитом зараз.

За словами Івана Мандрика угорці  займають особливу позицію в силу багатьох причин, вони пов’язані з Росією енергетично. Він також не виключає можливі домовленості з державою-агресором.

«Найбільшим «борцем за мир» стало угорське керівництво, вони одні з перших заклики припинити вогонь і провести перемовини. Це популістські заклики, щоб не бути втягнутим у війну. У 1956 році була «революція відчаю» угорських традицій і радянське вторгнення суттєво сприяло цьому. Трагізм в тому, що Угорщина чекала допомогу і була певна в тому, що без зовнішньої допомоги їм не перемогти. Визволення від Османської імперії відбулося з допомогою австрійців. У саме тому, що у 1956 році вони зброю не склали все сталось за кращим сценарієм», – розповідає професор.

Тут ми знову проводимо паралель з сучасною російсько-українською війною. Українці продовжують боротися, не складаючи зброї, і протягом останніх півтори року повномасштабного вторгнення ми стежимо за позитивним розвитком подій, деокуповані міста і села, нестримна боротьба за повернення усіх українських територій.

Професор Мандрик виокремив такі точки дотику між сучасною Україною та Угорщиною:

По-перше, те, що залишається незмінним -угорське населення на Закарпатті. Угорщина підтримує свої етнічні спільноти на території України, особливо у час війни.

По-друге, невпинна гуманітарна допомога. Угорщина прийняла табори біженців, на території держави почали навіть створювати україномовні школи, щоб дитяча освіта не зупинилась.

Іван Мандрик підсумував, що факт сучасної війни і придушення Угорської революції 1956 показує, що агресору треба давати відсіч і складати зброю в жодному разі не можна.

Організатором лекції був Іван Логай, голова громадської організації «Молодіжна альтернатива Закарпаття», він зазначив велику проблему нерозуміння між угорським керівництвом і українським народом і цим заходом вони прагнули показати, що агресор залишається агресором.

«В угорській історії уже були прецеденти, коли російська влада нав’язувала їм свій, на той момент, стиль життя. І, коли влада Угорщини закликала нас до переговорів і перемир’я, ми всі розуміли, що примирення з агресією до миру ніколи не приводило. Тому ми хотіли провести історичні паралелі, щоб показати цінність боротьби за свою державу», – каже пан Іван. 

Важливо говорити про це, особливо молоді, щоб могти знаходити з нашими сусідами якісь консенсуси і точки дотику, бо саме молоді доведеться будувати наше майбутнє. Студенти, які були присутні на заході відмітили її важливість для себе.

«Ми всі усвідомлюємо, люди, які не знають історії, не можуть аналізувати наші минулі помилки, наших предків і не зможуть виправити теперішнє. А історія циклічна, все повторюється і про це варто пам’ятати»,- відмічає студентка Тетяна Фентушак.

Переймаючи досвід минулого України і боротьбу інших держав, у сучасній війні кожен може вплинути на побудову історії для країни з успішним закінченням тривалої боротьби за незалежність і новим початком у міцному союзі.