“Ми перебуваємо на фронті, фактично. І тут зовсім інше життя. Ви самі це відчули”, — каже волонтер та експосадовець Херсонської міської ради Роман Головня.
Херсон звільнили від російської окупації майже пів року тому. За цей час деокуповане місто почало відновлювати своє життя, але під щоденними обстрілами. Роман каже, що зараз можна спостерігати, як багато людей повертається в місто. Квитки на потяг Київ — Херсон купити не так вже легко. Однак, більшість пасажирів виходять у Миколаєві. Але є і ті, хто збирається тільки виїжджати. Часто – це молоді жінки з дітьми.
Нестача працівників, відсутність сирен та недостатня кількість укриттів, зачинені аптеки, вибиті вікна, вирви на тротуарах і три тролейбусних маршрути — усе це наша журналістка побачила у Херсоні.
Про життя в прифронтовому деокупованому місті говоримо з ексзаступником колишнього мера Ігоря Колихаєва, колишнім радником Херсонської міської ради та волонтером Романом Головнею.
Робота та заклади
Коли ми зустрілися з Романом, на вулиці вже майже не було людей — лише з десяток поліціянтів, які пили каву біля згорілого від влучання авто. У Херсоні після 16 години дня, як правило, вже майже нічого не працює. Ми зустрілись біля магазину о 18:00 і встигли взяти каву перед його зачиненням.
Йдемо вулицями Корабельного району міста. Роман Головня розмірковує про ринок праці у Херсоні.
“Поки регіон не буде звільнений, доти і не буде нормального процесу з працевлаштуванням. Але для бізнесу, який хоче відновлюватися, зараз саме час”, — каже Роман.
На його думку, місту зараз найбільш необхідні працівники комунальних служб, медики тощо:
“Потребу працівників легко спостерігати з точки зору тих галузей і напрямків, які сьогодні працюють. Працює водоканал, там потрібні працівники 100%, бо там недоукомплектованість велика. Це — перше. Друге — сфера охорони здоров’я. Там колосальний дефіцит медичних працівників, при чому різного рівня. Звісно, збільшується акцент на висококваліфікованих спеціалістах”.
Про дефіцит працівників говорять й інші роботодавці в місті. Наприклад, на одному з виробничих підприємств міста — південностеповій броварні — до окупації Херсону було понад 80 працівників, під час окупації — 50-60, а зараз лише 18. За словами директора підприємства Володимира Шеменкова, попри те, що роботи стало менше через обмеження продажу алкоголю та менший попит, такої кількості працівників все одно недостатньо, щоб виробництво повноцінно працювало.
“Сьогодні мало хто поїде в Херсон заради роботи. Якщо взяти зріз, хто хоче працювати, то в основному працюють там, де ми говорили. Хто не хоче виїжджати, то досить важко знайти якусь роботу. І велика кількість людей, які не можуть працювати. Поки регіон не буде звільнений, доти і не буде нормального процесу з працевлаштуванням”, — каже Роман Головня.
Така тенденція прослідковується не лише на виробництвах. В одній з найпопулярніших служб таксі, яка відновила роботу в Херсоні працює лише 6 водіїв. Один з таксистів розповів, що шостий водій з’явився у них нещодавно, а загалом після деокупації міста їх працювало лише 5. Однак, і людей в місті не так багато, щоб був великий попит на таксі. Хоча, якщо слідкувати за додатком, то переважно попит на перевезення перевищений.
“Всі в передчутті відновлення, всі в передчутті мирного життя і вже всі застоялися за цей час війни, всі хочуть працювати і рухатися”, — підсумовує Роман.
Громадський транспорт
Наша орендована квартира в Херсоні розташована між зупинкою для маршруток та тролейбусним депо. Рух тролейбусів у місті відновили 11 квітня. Як повідомила Херсонська міська рада, в місті запустили 20 тролейбусів за 3 маршрутами. Тролейбуси безплатні. Курсують з 7:20 до 17:30.
Точного графіка руху маршруток на зупинках ми не знайшли. Місцеві кажуть, що від Дніпра до Корабельного заводу після 15 години доїхати громадським транспортом вже неможливо. За їх словами, ще не всі маршрути в місті відновлено. Так, наприклад, від Дніпра доїхати до залізничного вокзалу напряму неможливо.
Роман пояснює, що справа у безпеці. Ніхто не знає, чим закінчиться той чи інший рейс.
— Наразі, потрібно враховувати, що місто деокуповане пів року тому. Якщо ми говоримо про курсування транспорту, то в реальності ж ми бачимо ями від снарядів. Хтось міг там проходити, і снаряд вибухнув… Реально, ті, хто їздять за кермом цього транспорту, це відважні люди, які ризикують своїм життям, пересуваючись по місту, яке постійно обстрілюють з різного виду зброї, — каже наш співрозмовник.
— Є конкретна година до якої курсує транспорт?
— Ні, є різні маршрути, є різні види транспорту. Я так розумію, що є приватні, а є комунальні. Тут все залежить від маршруту. Якщо немає людей, то який сенс їхати.
Щодо частоти пересування транспорту: не в цьому питання. Безпека – це перше про що повинні турбуватися. Багато людей загинуло від обстрілів, чекаючи транспорт.
Ще одна причина транспортних проблем – зупинки часто стають ціллю для російських снарядів.
Ремонт постраждалих будинків
Фанера. Цей матеріал можна побачити на кожному кроці. Зачинене АТБ, закладене фанерами, магазини, біля яких було влучання, вікна в нашому та сусідніх будинках, школа, ринок — кругом фанера. І лише одного разу, прогулюючись містом, у пошуках банкомата, що працює, ми побачили старий будинок, у якому вибиті раніше вікна, вже замінили на нові пластикові. Втім, це все ж таки рідкість для Херсона. Хоча дивитись через вікно на вулицю, а не втуплюватися поглядом у фанеру, значно приємніше.
Бригада з трьох чоловіків на блакитному жигулі від ранку нарізає фанери для вікон херсонців. Ми поїхали до будинку, де прильотом вікна вибивало не один раз. Власник квартири Олександр запевняє, що вже 5 разів їх сам зашивав. Сьогодні вже звернувся за допомогою до волонтерів.
«Загалом зараз у місті можливість отримати таку допомогу — тимчасовий ремонт — є. Воно зразу було проблемно, і важко було людям, я це точно знаю. А зараз вже більш-менш. Це можна робити достатньо оперативно і, наскільки я знаю, то міська адміністрація закупила централізовано потрібні будівельні матеріали для цього. Яка там процедура, який темп їхнього використання, точно я не знаю, але знаю, що купували», — підсумовує експосадовець.
Повітряна тривога
Повітряна тривога в місті буває рідше за обстріли. Значно рідше. Саме сирену в місті ми чули лише 1 раз за місяць. Але місцеві кажуть, що є райони, де сирена працює під час кожної тривоги, яку оголошують зазвичай рідше, ніж росіяни обстрілюють місто.
Саме з цієї причини під час повітряної тривоги в Херсоні ніхто не припиняє роботу і вже не ховається. Бо так можна ховатися завжди, не знаючи, коли прилетить з лівого тимчасово окупованого берега Херсонщини. Ворог дуже близько до міста і зафіксувати пуски так, щоб завчасно повідомити про це містян, часто неможливо.
Так і під час нашої розмови позаду лунали вибухи від прильотів по інших районах міста. Тривоги не було.
“Ми перебуваємо на фронті, фактично. І тут зовсім інше життя. Ви самі це відчули. Ви коли приїдете у мирне місто, різниця буде колосальна, тому що ти протягом дня в стресі, ти за себе хвилюєшся, ти постійно з високим рівнем адреналіну в крові, постійно зосереджений і дивишся по ситуації, як вона розвивається. Якщо говорити з часу деокупації міста, то в Херсоні загинуло понад 300 людей на вулицях, в домівках, мирних людей. Наймасовіші обстріли – це десятки людей. Це постійний фронт, постійні прильоти, і тому закривати, відкривати заклади, тим хто працює, сенсу немає”, — каже Роман.
3 травня росіяни влаштували масований обстріл Херсона. За один день загинуло 23 людини та ще 46 отримали поранення. У ворожих пабліках писали, що атакують військові частини міста, але поранені та загиблі лежали в місцях скупчення мирних людей: Епіцентрі, АТБ, пасажирському вагоні, а також у своїх домівках, що вкотре доводить наявність воєнних злочинів росіян на території України.
Коли ми розмовляли про життя деокупованого Херсону, прогулюючись вулицею Корабельного району, поблизу не було жодного укриття. На момент виходу тексту, там встановили мобільне укриття в районі великого скупчення людей, де щодня місцеві мешканці отримують гарячі обіди від волонтерів. Наразі це лише одне таке укриття в цьому мікрорайоні міста.
