Хто в Ужгороді не знає, де площа Театральна та що таке «Корона»? Чи то мешканець міста, чи то турист одразу спізнається в самому центрі найменшого обласного центру України саме за цими орієнтирами.

Однак зовнішній вигляд цих об’єктів за останні роки сильно змінився – комплекс «Корона» накрив будівельний обвіс, а площа Театральна з кожним новим дощем все більше нагадує центр Венеції, а не Ужгорода. Хоча і перша, і друга локації мали бути реконструйовані за кошти підприємців, яким ще шість років тому ужгородська міська влада продала цей історичний об’єкт – відомий ресторан «Корона».

Саме тоді навколо продажу будівлі ресторану «Корона» в місті розгорівся справжній корупційний скандал, який по суті триває до цього часу. Справа в тому, що пам’ятку архітектури місцевого значення, яким є комплекс «Корона», Ужгородська міська рада продала за 8 мільйонів 65 тисяч гривень шляхом проведення конкурсу. В конкурсі взяв участь всього один учасник, який і придбав будівлю, а саме ТОВ «Проект Готель Консалтинг ЛТД». Однак продаж відбувся з низкою порушень, які ще в той час зафіксували як місцеві депутати, так і журналісти.

По-перше, рішенням від 9 грудня 2011 року депутати встановили, що аукціони та конкурси проводяться за наявності не менше двох учасників. Крім того, згідно закону про малу приватизацію, вбудовані приміщення мали продаватися на аукціоні, натомість провели конкурс, до якого допустили лише одного учасника. Такі висновки надало і Закарпатське обласне  територіальне управління Антимонопольного комітету України.

По-друге, вартість комплексу була суттєво занижена. Згідно ціни продажу та площі об’єкту, вартість одного квадратного метра обійшлася покупцю «Корони» на той час у 200 доларів. Водночас, згідно відповіді Закарпатської торгівельно-промислової палати, наданої тодішньому депутату Ужгородської міськради пану Гнатківу, ціна подібних комерційних приміщень в історичному центрі міста на той час коливалася від 650 до 1500 доларів за один квадратний метр.

По-третє, у грудні 2012 року прес-служба прокуратури Закарпатської області повідомила, що керівництво Ужгородської міської ради при продажу «Корони» не оцінило одну з будівель площею понад 1000 м. кв. Зокрема, в оголошенні на проведення конкурсу із відбору суб’єктів оціночної діяльності, була вказана площа об’єкта («Корони») – 3882 кв. м, а згідно висновку про вартість оцінюваного майна, виконаного ПП «Консалтингова фірма «Кіпріда», об’єктом оцінки є будівлі «Корони» площею 2854,3 м.  кв.(різниця в площі понад 1000 кв. м). Проте, директор Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, всупереч вимогам Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», затвердив висновок про вартість «Корони» без відповідної оцінки вартості однієї з будівель комплексу площею понад 1000 м. кв., при цьому продаж об’єкта відбувався в цілому.

По-четверте, членом конкурсної  комісії з продажу «Корони» був депутат Ужгородської міської ради Іван Волошин, який боргував 500 тисяч гривень, а також 10 тисяч судового збору одному  із співзасновників ТОВ «Проект Готель Консалтинг ЛТД», яке одноосібно брало участь у конкурсі і придбало приміщення.

Однак, епопея з відчуженням від громади історичного комплексу «Корона» не закінчилась у 2012 році. Майже через два роки, в квітні 2014 року, після Революції Гідності в Україні та зміни влади, в тому числі місцевої та міської в Ужгороді, будівлю перепродали. Перепродали за згодою Департаменту міського господарства та ще нижчою ціною – за 1,25 мільйона гривень. Згідно договору, ТОВ «Проект Готель Консалтинг ЛТД» продав об’єкт ТОВ «Бізнес Центр Корона», засновником якого, згідно матеріалів, оприлюднених інтернет-виданням «Закарпаття онлайн», на момент купівлі був Матінко Едгар Володимирович.

Натомість за актуальною інформацією (листопад 2019 року) з Єдиного державного реєстру, засновником юридичної особи є ніхто інший, як Волошин Іван Іванович, депутат Ужгородської міської ради, член конкурсної комісії з продажу історичної будівлі в 2012 році.

Отже, за рік після продажу комунальне майно за «символічну» для цього об’єкту суму опиняється у власності фірми міського депутата та члена конкурсної комісії, яка це майно продавала.

Але повернімось до першого продажу. Зазначимо, що договір купівлі-продажу між Департаментом міського господарства Ужгородської міської  ради та ТОВ «Проект Готель Консалтинг ЛТД» був укладений тільки через рік після конкурсу – восени 2013 року. Отже, що випливає з договору? Предметом договору, тобто об’єктом приватизації є приміщення, загальною площею 2854, 3 кв. м. Ціна, яку заплатив покупець – 8 065 000 гривень, при цьому реально (без ПДВ) міська казна отримала 6 720 833, 33 гривень.  Однак для нас цікавим є розділ «Обов’язки покупця». В ньому йдеться про те, що фірма, яка викупила історичну будівлю, має не більше двох років інвестувати в реставрацію «Корони» не менше як 100 % від оціночної вартості об’єкта та в «збереження традиційного  характеру середовища архітектурної пам’ятки, а саме: реконструкцію площі Театральної з заміною покриття, комунікацій водовідведення, лавиць, системи освітлення».

Важливо, що під час перепродажу об’єкту ТОВ «Бізнес Центр Корона» в умовах нового договору йшлося про те, що новий покупець зобов’язується виконувати всі обов’язки продавця, передбачені п. 5.3 та 5.5 попереднього договору між ТОВ «Проект Готель Консалтинг ЛТД» та Департаментом міського господарства, тобто реставрувати саму «Корону» та реконструювати площу Театральну.

Ні за перші два роки, ні за наступні ще чотири ні перша фірма, ні друга виконати взяті зобов’язання не змогла. Протягом попередніх кількох років ужгородці могли насолоджуватися тільки зеленою завісою, яка закривала фасад історичної будівлі та приховувала «реставраційні роботи до первісного стану та вигляду 1908-1910 років», як зазначено в тому самому пункті 5.3. першого договору від 2013 року. Ні «Корони», ні Театральної.

«Департамент міського господарства Ужгородської міської ради цілком законно передбачив у договорі додаткові обов’язки, які покладаються на покупця після придбання майнового комплексу. Однак в умовах договору безпосередньо не передбачено засоби забезпечення виконання умов договору… У випадку невиконання даних умов, договір може бути розірваний і право власності переходить до першочергових власників (департаменту міського господарства Ужгородської міської ради)» – такий висновок нам надали в Юридичній клініці УжНУ після аналізу вищезгаданих договорів купівлі-продажу.

Однак, маючи підстави для розірвання договору та повернення історичної будівлі у власність громади, міська влада натомість оголосила намір сама провести реконструкцію площі Театральної та прилежного скверу Фенцика. 11 квітня 2019 року у сесійній залі міськради були проведені громадські слухання з цього приводу та презентація проєкту. Як виявилося, у планах проєктантів заміна старого бетонного покриття на гранітну плитку, сучасний фонтан, озеленення та спеціальна доріжка для велосипедистів. Тут же була озвучена приблизна вартість проєкту архітекторкою Ольгою Криворучко, яка розробляла проект – 30 мільйонів гривень. Натомість в міськраді наголосили, що говорити про суми поки зарано.

Роботи планували розпочати через два місяці. Проте на сьогодні вони так і не почалися. На наш інформаційний запит в Ужгородській міськраді відповіли, що «в ході слухань отримано ряд пропозицій від громадськості, що було враховано проєктною організацією (ПП НВФ «Рутенія») при розроблені  проєкту реконструкції. Вказані матеріали направлено на проведення експертизи».

Головний архітектор Ужгорода Олег Боршовський пояснює, що самі роботи почнуться не раніше 2020 року – ідея реконструкції все ще знаходиться на стадії проєктування. Міська влада має намір оголосити конкурс на розроблення проєктно-кошторисної документації (звичайно ж, за власний кошт). Наразі можна говорити тільки про дуже приблизні суми, в які обійдеться реконструкція – близько 30 мільйонів гривень на зовнішні роботи, близько 30 мільйонів – внутрішні інженерні та ще близько 15 мільйонів на передбачений проєктом фонтан. У департаменті міського господарства ж запевняють, що роботи з реконструкції площі Театральної можуть початися тільки після того, як буде завершена реставрація самої історичної будівлі. Проводитимуться вони у співфінансуванні міської влади з власником «Корони», каже Олександра Турянчик, начальник управління житлово-комунального господарства департаменту міського господарства.

* * *

Отже, виходячи з вищенаведених фактів та коментарів, що ми маємо на сьогоднішній день:

  • історичний комплекс «Корона» продали за дуже заниженою ціною на непрозорому конкурсі – бюджет громади зазнав серйозних збитків;
  • покупець зобов’язався реставрувати будівлю та прилежну площу за власний рахунок, що могло компенсувати завдані заниженою ціною збитки;
  • через рік будівля за «символічну» ціну переходить у власність фірми, засновником якої є депутат міськради;
  • фірма-покупець не виконує взяті зобов’язання: реставрація (?) самої будівлі триває, реконструкція площі Театральної не розпочата;
  • міська влада оголошує намір самостійно провести реконструкцію площі із можливим залученням коштів покупця-депутата.

А тепер запитання до мешканців міста Ужгород – що виберете ви: повернення історичної будівлі у власність громади чи виконання обов’язків покупця-депутата коштами громади?

Станіслав Данко та Олексій Шафраньош

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проєкту журналістських розслідувань «ПравдаЄ». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».