Комусь щастить знайти роботу за спеціальністю, а хтось змушений змінювати звичний раніше профіль діяльності, але явною проблемою залишається те, що ця робота може бути без офіційного оформлення. 

Із початком війни Закарпатська область стала новим домом для понад 150 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Люди, перебування з яких тут перетворилося з тимчасового на тривале, намагаються якось облаштуватись, у тому числі знайти роботу. 

У надії працевлаштуватись, до Закарпатського обласний центру зайнятості звернулося майже три тисячі переселенців. Статус безробітного отримали 830 осіб, із них працевлаштувалося вже 160. Більше 500 громадян знайшли роботу самостійно, не реєструючись.

Найбільше вакансій в Ужгороді і Мукачеві. Це різні заводи і підприємства. У віддалених куточках області, наприклад Рахівського чи Мукачівського району, ситуація з роботою більш складна. Тому, як правило, більшість і шукаючих роботу з обласного центру чи міст обласного підпорядкування. 

За словами директора центру зайнятості Юрія Фущича, на сьогодні у них є 830 вакансій. Із них 615 пропозицій запропонували самі роботодавці, які готові працевлаштувати бажаючих офіційно. 

Майже 60% роботодавців пропонують зарплату у розмірі 7-8 тис. гривень і лише 11% вакансій із можливістю щомісяця отримувати понад 12 тис. 

“До нас можна звернутися в будь-якій формі. Є додаток до Дії, є система онлайн, є гугл-форма, є наша електронна адреса. Звертайтесь, приходьте. Ми всім допоможемо знайти роботу”, – запрошує Юрій Фущич.

Втім, не всім внутрішньо переміщеним особам вдається знайти роботу в Закарпатті за фахом. Щастить не багатьом, наприклад лікарям, фельдшерам, вчителям тощо. Багатьом доводиться, інколи неохоче, змінювати фах. Крім того, людей старше 50-ти працевлаштовують неохоче. 

Тому в центрі зайнятості звертають увагу: згідно законодавства після офіційної реєстрації обирати роботу, що до вподоби можна протягом місяця, а далі – будь-яка пропонована робота вважається підходящою. 

Переселенці і працевлаштування

Харків’янка Олена Сінько знайшла роботу касира через телеграм-чат Робота Закарпаття для переселенців. Досвід мала, тому почувається комфортно, як на новому робочому місці, так  і в колективі загалом.

Зовсім інша ситуація у Сергія Ілляшенка, мешканця Чугуєва. Чоловік приїхав в Ужгород ще в березні, проте досі без роботи.

“Моя професія юрист-оцінювач об’єктів матеріальної форми (земельних ділянок). Фірма зараз не працює, банки не кредитують. Центр зайнятості повідомив, що в них для мене роботи немає. Працювати вантажником не дозволяє стан здоров’я. Підтримки від держави теж не отримую, хоч оформив вже давно”, – ділиться він із журналістами.

Киянці Ларисі 58 років. У минулому жінка працювала продавчинею, проте в Ужгороді теж без роботи. Зізнається, роботу активно не шукала: «Якщо відверто, активно не шукала. Усього другий місяць як переїхала. У чаті гуртожитку кидали вакансії. Серед них шукали психолога, працівника в соцзахист. Дивлюся, що мені підійде. Зарплати невеликі, але хоч щось».

Звісно, легше тим, хто гнучкий, і швидше адаптується до викликів. Вчитель інформатики Марина Ткачено, яка переїхала з Києва з родиною, сьогодні працює касиром у “Вопаку”. В Ужгороді планує затриматися надовго, бо “спокійне місто припало до душі”.

“У бізнес-індустрії відпрацювала 5 років. Прочитала в чеку – є вакансії. Для мене це новий напрям. Як кажуть: дорогу осилить той, хто йде. Наставниця дуже допомагала, відкривала нюанси як обслуговувати клієнтів. Раніше також працювала в модельному бізнесі, менеджером на заводі. Переїхала сюди з дитиною, чоловіком, бабусею. Потрібно було підтримувати родину”, – розповідає про свій досвід Марина.

Роботодавці, що працюють офіційно

Мережа супермаркетів “Вопак”, де влаштувалася на роботу переселенка Марина, один з роботодавців з можливістю офіційного працевлаштування. Повідомлення про їхні вакансії розмішені сайтах Work.ua, Rabota.ua, у соцмережах, є телеграм-канал з пропозиціями для внутрішньо переміщених осіб. Також оголошення розміщені на касах супермаркетів, надруковані на чеках.

Керівник департаменту персоналу ПП “Вопак” Аліна Крупчак розповідає, що сьогодні у них працюють близько 30 переселенців. Є як ФОПи, котрі очолили на підприємстві певні підрозділи, так і лінійний персонал: пекарі, кухарі, касири тощо.

Час, на який люди залишаються працювати у “Вопаку” – різний. Дехто працює всього місяць-два і повертається додому. Інші, котрим немає куди повертатися, працюють досі. Усі вони працевлаштовані згідно до вимог законодавства України про працю.  

«Наше підприємство з перших днів, як почали з’являтися кандидати на посади, виключень не робили. Скільки часу потрібно людині, стільки вона пропрацює. Єдине, що ми просили, якщо є заплановані зміни, то мають їх відпрацювати, – коментує Аліна Крупчак.

Проблеми з офіційним працевлаштуванням

Її існування підтверджують в управлінні Держпраці у Закарпатській області. За словами першого заступника начальника Василя Грицика, це двостороння проблема в якій не тільки роботодавці, а і самі працівники нехтують законом. 

“При спілкуванні працівниками переселенцями, виникають досить цікаві моменти. Як правило це чоловіки призовного віку, які пояснюють своє небажання офіційно працевлаштуватися тим, що роботодавець має проінформувати про них у військкомат і вони бояться, що їх заберуть в армію. На жаль, такі випадки трапляються”, – розповідає посадовець. 

Місця тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб інспектори праці відвідують з березня. Проводять інформаційну роботу щодо дотримання законодавства про працю. Багато переселенців виїхали чи бажають виїхати на роботу за кордон, то акцентують на інформації про торгівлю людьми. 

Оскільки, проведення планових і позапланових перевірок на предмет дотримання законодавства про працю призупинене, то з роботодавцями проводиться лише роз’яснювальна робота під час якої інспектори наголошують на недоліках і негативних наслідках неоформленого працевлаштування. В області тривають інформаційні кампанії “Україна працює” та “Виходь на світло”. 

“Як показує наша практика візитів, серед фізичних осіб підприємців трапляються випадки, коли вони користуючись тим, що перевірок немає, не поспішають оформляти трудові відносини зі своїми найманими працівниками, в тому числі з переселенцями”, – розповідає Василь Грицик і додає, що поки не будуть відновлені відповідні перевірки, досягти бажаного ефекту, щоб переконати роботодавців працювати офіційно, а найманих працівників не погоджуватись на неофіційне працевлаштування – буде складно.

У Верховній Раді на другому читанні знаходиться законопроєкт, яким контрольована діяльність за додержанням законодавства про працю, тобто перевірки, можуть відновити. Це дасть змогу притягати до відповідальності недобросовісних роботодавців. 

Підприємців, які працевлаштовують офіційно, держава заохочує матеріально. 84 закарпатські роботодавці, котрі офіційно прийняли на роботу майже 300 внутрішньо переміщених осіб, отримали компенсацію у розмірі 6,5 тис гривень протягом двох місяців.