Англієць Діабло Деленфер три місяці живе в Україні. Йому 53 роки. Переїхав, аби допомогти військовим та цивільним. Про це пише Суспільне. 

За цей час Діабло був у Харківській та Донецькій областях. Там допомагав евакуйовувати місцевих жителів. З квітня цього року англієць живе у Мукачівському шелтері.

«На початку повномасштабної війни я побачив, що відбувається в Україні. Я не міг просто спостерігати за цим, тому вирішив, що маю щось робити. Спочатку я фінансово допоміг двом людям виїхати до Варшави. Проте для мене цього було мало, тому я вирішив продати свій будинок, щоб купити спеціально облаштований джип, на якому поїхав в Україну. Цим автомобілем я евакуйовував цивільних, а згодом віддав його військовим у Бахмуті, бо він був їм потрібен», — розповідає волонтер.

Чоловік каже: в Англії в нього залишилися батьки та донька. Вдома він працював моделлю та актором шоу на телебаченні. Зараз хоче волонтерити.

«Ці три місяці, відколи я живу в Україні, були дуже важливими у моєму житті, бо я почуваюся тут потрібним. Зараз я живу в шелтері. Я дуже хочу допомагати східним областям України, а також цьому шелтеру, переселенцям, викладати дітям англійську. Я віддав усе, що мав. Моє майно поміщається в одну валізу. Також маю собаку Дизеля», — каже Діабло.

До Мукачева Діабло приїхав разом з собакою. Назвав його Дизель.

«На автозаправній станції, що розташована на трасі з Києва до Ізюма, я знайшов цуценят. Їх було п’ятеро, але залишилося троє. Це цуценя було брудне, смердюче, тому я назвав його Дизель. Зараз це мій найкращий друг. Я забрав його з собою. Собака має всі щеплення й документи», – пригадує чоловік.

У Мукачево Діабло приїхав з військовим Віталієм Сайфутдиновим-Марком.

«З англійцем Діабло я познайомився на автозаправці, що на виїзді з Ужгорода. Там я побачив чоловіка у військовій формі. Оскільки я також військовий, намагаюся допомогти чи спитати в людини, чи все добре, коли є така можливість. З’ясувалося, що він розмовляє лише англійською. Поки ми їхали в Мукачево, то познайомилися. Він дуже цікавий чоловік. Ми з ним потоваришували, тому досі підтримуємо дружні відносини. Я дуже радий знайомству з ним», – розповідає військовий.

«Зателефонував захисник Вітчизни й каже: «Мені ваш номер дали, бо ви волонтерка у Мукачеві. У нас є проблема. Ми веземо з Бахмута через Київ громадянина Англії, який віз техніку, купив машину, людям допомогу роздавав. Нам треба допомогу в його розміщенні». Через два дні дзвонять із заправки у Мукачеві. Адміністраторка телефонує і каже, що в них на заправці сидить іноземець, нічого не розуміє, у нього дуже багато амуніції, його привезли, у нього є тільки ваш номер телефону. Кажу: «Везіть його до нас у штаб допомоги», – ділиться історією волонтерка ГО «Волонтери Закарпаття» Катерина Легирда.

Катерина розповідає, що коли Діабло приїхав до них, тоді й почали шукати йому житло. У такий спосіб влаштували чоловіка у Мукачівський шелтер.

«Ми казали, що ми відкриті для всіх людей, тому ми взяли англійця. Він дуже цікава людина, дуже добрий, гарно спілкується з дітьми. Наші діти мріють вивчити англійську мову і він їм в цьому допомагає. Діабло заселився до нас 9-го квітня й з того часу тут живе. Наразі у нас тут живуть близько 30 людей», — каже адміністраторка Мукачівського шелтера Рада Каландія.

«Я б хотів мати окреме житло. У моїй кімнаті є чотири ліжка, воно може бути більш необхідним іншим людям, тому краще я звільню його для тих, хто цього дійсно потребує. Я хочу залишитися в Україні поки триває війна і після її завершення. Хотів би навіть отримати громадянство. Зараз я збираю гроші на автомобіль, яким їздитиму й допомагатиму людям. Я хочу допомагати Україні», – зазначає наприкінці волонтер.