Олександр, молодший сержант 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, родом із Полтавщини, має 34 роки. До лав Збройних сил він потрапив по повістці, пройшов сержантські курси, а восени обрав службу в самохідному артилерійському дивізіоні 128-ї ОГШБр.

Історію військового 2 січня розповіли на сторінці бригади у Facebook.

Зараз він командує самохідною гусеничною гарматою 2С1 “Гвоздика”.

“Після закінчення курсів мені запропонували кілька бригад на вибір, і я зупинився на 128-й, про яку чув багато хорошого, — розповідає Олександр. — Це мій перший досвід служби, оскільки строкову я не проходив. Але адаптувався швидко: колектив тут чудовий, справжня друга сім’я. Хоч я в батареї служу найменше, мене одразу добре прийняли, все пояснили й показали. А ще в нас дуже хороший командир батареї, який прислухається до бійців і ставиться до них по-людськи. Це створює атмосферу поваги та значно полегшує навіть важку службу”.

Артилеристи більшість часу проводять у польових умовах, живуть у посадках і ночують у бліндажах. Попри незвичність для цивільних, вони пристосувалися та ефективно виконують завдання.

“Наша САУ хоч і старенька, але працює точно й надійно, — ділиться Олександр. — Півтора місяця тому ми прикривали наших штурмовиків, яких кілька днів поспіль атакували росіяни. За дві доби однією гарматою ми випустили 150 снарядів. Дальність пострілів коливалася від 4 до 14 кілометрів. Наша позиція була близько до лінії фронту, в зоні ризику ударів російських FPV-дронів, але через сильний вітер вони не могли їх застосувати. На жаль, наші безпілотники теж не літали, тому основну вогневу підтримку забезпечували ми”.

Олександр підкреслив важливість роботи артилерії: “Ефективна артилерійська підтримка часто рятує життя піхотинців. Тоді нам вдалося відбити всі атаки ворога, і коли хлопці дізналися, що їх прикривала лише одна гармата, вони були щиро вражені й дуже вдячні”.