Про домашнє насилля не прийнято говорити, адже виносити сміття з хати – недобре. Однак така мовчанка може привести не лише до психологічних та фізичних травм, а й показує кривдникам безкарність за скоєне.
Коли люди говорять про домашнє насильство, перше зображення, яке постає в голові – фізична кривда. Проте, види насильства, окрім фізичного, є ще три: сексуальне, психологічне та економічне. Два останні є найбільш «прихованими» і виявити їх складніше.
Статистика по скоєному насильству
За даними від ГУ Національної поліції України в Закарпатській області, від 1 січня до 31 березня 2023 року на Закарпатті зареєстрували 1702 заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення та інші дії, пов’язані з домашнім насильством, 2 з яких стосуються зґвалтування, потерпілі – неповнолітні особи.
Тетяна Щерба, представниця департаменту головної інспекції та дотримання прав людини Національної поліції України озвучила статистичні дані, щоб порівняти, як змінився рівень домашнього насилля за останні роки.
«Часто працівники поліції, у випадку з домашнім насиллям, складають терміновий заборонний припис щодо кривдника. Це спеціальний захід протидії та негайного припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для постраждалих. Тому статистика буде по складених протоколах та винесених заборонних приписів».
За 2021 рік було винесено 884 термінові заборонні приписи та складено 3762 протоколи за статтею 173-2 (Вчинення насильства в сім’ї). У 2022 році термінових приписів – 601, протоколів- 3484. У цьому році за 4 місяці уже винесено 459 термінових приписів і складено 1237 протоколів.
«Якщо відслідковувати статистику, то бачимо, що у 2023 році стався стрибок у статистиці. Підозрюємо, що до кінця року кількість заяв та приписів може бути значно більшою, як, до прикладу, у 2021», – зауважує Тетяна Щерба.
Говорячи про окремі райони Закарпаття по відстеженню насильства та його протидії, то, за інформацією поліції, відслідковуємо:
У відсотковому відношенні, по тих повідомленнях, які надійшли на 102 і по кількості складених протоколів, то найкраще відпрацював відділ поліції №1 міста Мукачево Мукачівського районного управління, де відсоток складених адміністративних протоколів сягає 86.9 %, в той час, як у Тячівському районному відділі поліції відсоткове відношення становить 39.3%.
Щодо термінових заборонних приписах, то найменше складено відділенням поліції №2 смт. Великий Березний – 0%, в той час, як відділення поліції №1 міста Іршава, Хустського районного управління, винесено 21 терміновий заборонний припис, що складає 32.8%.
Куди звернутись по допомогу?
Найчастішою помилкою потерпілого є ілюзія про те, якщо він постраждав від фізичного насильства, а наступного дня вони з кривдником помирились, значить все буде добре. Але, як правило, насильство є циклічним- після фізичного може бути економічне або психологічне. Немає жодних гарантій, що воно не повториться знову.
Наталія Омелянюк, заступниця директора департаменту соціального захисту населення роз’яснила, куди варто звернутись по допомогу, якщо ви стали потерпілим від домашнього насильства.
«Департамент соціального захисту населення є координатором роботи з питань протидії домашньому і гендерно зумовленому насильству. Наше завдання – взаємодіяти з постраждалими. Є багато служб, у які ви можете заявити про насилля, це не обов’язково повинна бути саме жертва, а й свідок скоєного злочину, рідня або хтось з оточення», – говорить Наталія Омелянюк.
Також пані Наталія зауважує, що звернутись по допомогу можна на номери телефонів, про які знають всі, наприклад, поліція або швидка. Працівники цих служб знають, як їм діяти.
«Про насильство можна заявити до органів влади – у службу в справі дітей, в сільську раду, в охорону здоров’я або до служб соцзахисту. У кожній громаді є визначені уповноважені особи, які керують цією роботою. У кожному районі є координаційна рада з питань домашнього насильства, вона роз’яснює різні питання, випадки домашнього насильства і виїжджає на виклики у складі мобільних бригад».
Також за номером 116 123 діє гаряча анонімна лінія, де можна отримати психологічну допомогу і підказки, як діяти.
«Мені немає куди піти»
Частою причиною, чому потерпілі залишаються з кривдником є відсутність прихистку. В Ужгороді обладнали «кризові центри», де можна отримати тимчасове місце проживання.
У місті діють кризова кімната, куди поліція може привести потерпілого, максимум на 20 днів, денний центр соціально-психологічної допомоги- це консультативний центр, де можна отримати допомогу та центр соціально-психологічної допомоги. Особливістю останнього є те, що максимальний термін проживання становить 3 місяці.
«Центр соціально-психологічної допомоги- єдиний центр на Закарпатті, який надає послугу притулку довгостроковою. Тут можна жити до 3 місяців безкоштовно, отримуючи соціально-психологічну допомогу та доступ до інших послуг, які необхідні людині», – розповіла Вікторія Симулик.
Проблемою кризового центру є кількість місць.
«У нас тільки 10 місць. Звідусіль надходять дзвінки. Ми ще обмежені, малою площею, тому пріоритетно надаємо допомогу жінкам і дітям, але чоловіки теж потерпають від насильства. І, якщо їм необхідний теж притулок, то забезпечити його немає де через відсутність окремих санвузлів та кімнат», – каже консультантка.
Для того, щоб проживати у центрі необхідно пройти медичний огляд, щоб не наражати на небезпеку інших мешканців та отримати направлення від соціальної служби.
За словами пані Вікторії, ще 5 років назад суспільство не сприймало допомогу психологів, а зараз ця практика є досить поширеною. Тому, щоб суспільство припинило мовчати про домашнє насилля, варто ще більше говорити про нього, розповідати свої історії та знати, що ви будете почуті.
Тому вкрай важливо, щоб люди вміли розпізнавати домашнє насильство, знали, яких форм воно буває, та чітко розуміли алгоритм дій – що робити, куди звернутися за допомогою.