Антифашистська боротьба на Закарпатті: до 80-річчя Ковнерівських процесів 1942-го року 

Історія має властивість повторюватися. Саме тому так важливо її вчити і пам’ятати. Пам’ятати, щоб не дивуватися ані людській жорстокості, ані людському героїзму. І першого, і другого доволі багато в українській історії. Наша боротьба за свободу проти тиранії розпочалась не 24 лютого, а триває вже кілька сотень років та передається наче своєрідна естафета з покоління в покоління.

Нещодавно минуло 83 роки з чину Карпатської України  та героїзму її захисників, карпатських січовиків. Як сьогодні, так і тоді, українці на Закарпатті першими дали збройну відсіч фашистському агресору в Європі, що розв’язував світову війну.

Ковнерівські процеси

Після поразки Карпатської України у березні 1939 року, попри жорстокі репресії угорської окупаційної влади, розстріли січовиків, все ще залишались молоді люди, які намагалися відновити її традиції. Була створена підпільна організація, доволі значна за кількістю учасників. В документах угорської розвідки – більше 160 осіб. Серед них були такі відомі особи, як Дмитро Бандусяк, Андрій Цуга, Степан Пап (Пугач), Василь Худанич.

За словами доктора історичних наук, професора Миколи Вегеша, ці молоді люди намагалися повернутися до правдивої історії Закарпаття, робили акції, зокрема по підняттю синьо-жовтого прапора над Хустським замком, видавали газету «Чин».

Учасники українського підпілля діяли невеликими групами – це робилося для того, щоб у випадку викриття учасники групи не мали змогу розповісти багато інформації. Одна група знала свого провідника, але загальну організацію не знала.

Детально про ті часи та переслідування української патріотичної молоді на Закарпатті згадує у своїй книзі «За українське Закарпаття» (1994 р.) вже на жаль покійний професор Василь Худанич (1922-2006 рр.), один із безпосередніх учасників тих подій. Наразі це поки що перше і єдине донині видання у справі наукового дослідження судових процесів над українською молоддю Закарпаття у липні 1942 року.

«Закарпаття було нашпиговане угорською розвідкою, контррозвідкою, жандармами і поліцією. В тому числі і політичною поліцією. Організації викривались, молодь масово арештовувалась. Всі арештовані негайно виключались із шкіл із забороною відновлення навчання в будь-якій іншій школі Угорщини. Прихильники Горті (угорського регента-диктатора – ред.), його намісники на Закарпатті, п’яніли від шовінізму. Україна була загарбана німецькими і угорськими окупантами, друга угорська армія знаходилась на Дону, інші виконували ганебну місію окупації на Україні. Гортисти у 1942 р. вирішили ліквідувати український визвольний рух на Закарпатті» – так описує події напередодні Ковнерівських процесів Василь Худанич.

Ковнерівські судові процеси – це жорстоке судилище угорської профашистської влади проти українського національного руху в 1942 році на території окупованої Карпатської України.

«Судовий трибунал» було здійснено в три етапи у липні 1942 року. Судилищу загалом піддалося близько 120 осіб віком від 16 до 48 років, переважно чоловічої статі. Більше половини з них – це юнаки – гімназисти, семінаристи, студенти. Інші – службовці, вчителі, священники, робітники, селяни тощо.

Підвальні приміщення палацу стали місцем катувань. Крик катованих не було чути на вулицю, оскільки парк, який знаходився поруч «поглинав» стогін жертв. В залах, де колись проводилися бали для аристократії, квадратно-рядовим способом сиділи політв’язні, а над ними в бойовій готовності стояли жандарми. Суворо заборонялось дивитись вправо чи вліво. Сиділи в’язні в позиції струнко, зміна рук і ніг могла відбуватися тільки по команді старшого по наряду жандарма. В цих приміщеннях і спали «валетом». Звідси виводили і на допити.

Були підібрані слідчі з великим досвідом. Це були два поляки, які пройшли німецьку фашистську школу катувань на Західній Україні, місцеві німці-шваби, які знали історію Закарпаття, його традиції і звичаї, колишні вчителі-русини, віддані святостефанській короні, які ненавиділи все українське, а також угорці, з яких мало хто знав українську мову. Один і той же в’язень передавався з рук одного до рук другого ката. Не питаючи прізвища, кожний з них починав свою діяльність через застосування так званого бойового хрещення, тобто бив політв’язня куди попало, примушував з опухлими ногами танцювати. Тільки після цього починався допит. Про побиття згадує учасниця українського молодіжного руху Маргарита Бабота, яка у своїх спогадах пише про катування в Ковнері, зокрема про те, що її били.  Допити велися наверху будівлі, у великому бальному залі. А катування – вже в підвалах.

Як відмічалося у вироку військового трибуналу від 17 і 22 липня 1942 р., всі підсудні належали до однієї групи, яка поставила перед собою мету революційним шляхом визволити Закарпаття від Угорщини і створити самостійну Українську державу. У мотивах вироку дослівно записано: «Підсудні проголошували, що Закарпаття завжди було українською територією, такою і залишиться, у зв’язку з чим Закарпаття, якщо треба, то збройним повстанням і революційним шляхом необхідно відірвати від Угорщини і приєднати до України».

Докази, на які опирався військовий трибунал, були тільки зізнання підсудних, велика кількість літератури, яка була вилучена під час арешту та обшуків. Військовий трибунал всіх без винятку засудив до різних строків ув’язнення в тюрмах Шаторолйоуйгеля та Будапешта.

Палац Ковнера

Назва процесу походить від будівлі у Мукачеві, відомої як «Каштель Ковнер» (будівля замкового, палацового стилю (палац Ковнера). Вона була обрана угорським каральним режимом через вдале територіальне розміщення (на окраїні міста, в не людному, проїзному місці, посеред паркової зони) та особливості архітектурної будови (невисока одноповерхова будівля з великими і глухими підвалами).

Палац Ковнера – палац кінця XIX століття в Мукачеві, збудований угорським бароном єврейського походження Адольфом Ковнером. Він був колекціонером європейського мистецтва, у будівлі  були цінні скульптури та картини, зокрема полотна Клода Моне, Ежена Будена, Поля Ґоґена, Вінсента ван Гога і Альфреда Сіслейя.

У різні роки тут містився жупанат, угорська контррозвідка, в’язниця для політичних в’язнів.

До середини 1990-х років тут розміщувалися військові. Після того як вони пішли будівля повільно занепадала. Зникла меморіальна табличка репресованим та закатованим.

На даний момент будівля знаходиться в приватній власності.

Історичне значення

«Згадка про подібні події в минулому наголошують нам на неприпустимості їх забуття. А навпаки – на формуванні відповідних «маркерів історичної пам’яті». Таким маркером повинен стати і «Ковнер-42» – свідок нелюдського поводження з українцями Закарпаття, незабутня трагедія і жертовна дорога, по якій в історії українського державотворення проходили наші патріоти. І саме сьогодні про це забути неможливо» – наголошує Маріан Токар, директор Науково-дослідного інституту політичної регіоналістики УжНУ, професор.

Українська громадськість Закарпаття щороку відзначає світлі й трагічні водночас події Карпатської України, пов’язані з проголошенням її незалежності 15 березня 1939 року. Визнання цієї події одним із етапів українського державотворення на загальнодержавному рівні – знаковий символізм соборності всіх українських земель. Згадка ж про «ковнерівські процеси» повинна актуалізувати ціну національних звитяг і постійно нагадувати про готовність до боротьби, жертовність у досягненні цілей. «Ковнер-42» – це і нагадування ворогам, що наша пам’ять – наш щит і меч.

Маріан Токар переконаний, що важливо відновити пам’ятний меморіал, знову  встановити меморіальну табличку репресованим і закатованим жертвам. «Патріотичні громадські організації, наша установа, інші інституції, впевнений, підтримають ініціативу й «КОВНЕР-42» має стати загальновідомим маркером на карті історичної пам’яті Українського Закарпаття» – додає науковець.

***

У 2012 році були опубліковані архівні дані, що містять інформацію про засуджених під час Ковнерівських процесів, а також тексти вироків.

СПИСОК

ПРИТЯГНУТИХ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

17 ЛИПНЯ 1942 р.

1. Цуга Андрій – народився в с. М. Березний 1914 р., українець, службовець; мати – Тирпак Ганна.

2. Бандусяк Дмитро Михайлович – нар. в с. Ясіня 1919 р., українець, службовець; мати – Клемпуш Марія.

3. Погоріляк Петро Васильович – нар. в с. Верхній Арад 1909 р., русин, священик; мати – Ренуська Марія.

4. Пап Степан Васильович – нар. в с. Березові 1917 р., русин, священик; мати – Біляк Ганна.

5. Габовда Михайло Дмитрович – нар. в США 1918 р., українець; мати – Балка Марія.

6. Маркуш Василь Васильович – нар. в с. Бедевля 1922 р., українець, студент; мати – Банка Марія.

7. Тегза Федір (Ференц) Іванович – нар. в с. Березному 1915 р., українець, службовець; мати – Росоха Пелагія.

8. Мордованець Василь Васильович – нар. в с. Дубриничі 1920 р., українець, безробітний; мати – КозуличТерезія.

9. Бандусяк Юрій Михайлович – нар. в с. Ясіня 1923 р., українець, службовець; мати – Клемпуш Марія.

10. Немеш Іван Михайлович – нар. в с. Вайнагі 1919 р., українець, зав. магазином; мати – ІляшкоМарія.

11. Ігнатко Іван Олексійович – нар. в с. Білки 1894 р., русин; мати – Шестак Марія.

12. Тамаш Юрій Миколайович – нар. в с. Дубриничі 1911 р., русин, службовець; мати – Кидора Юлія.

13. Шимоняк Василь Миколайович – нар. в с. Росішка 1923 р., русин, студент; мати – Мигалюк Ганна.

14. Грицак Андрій Андрійович – нар. в с. Росішка 1919 р., русин, студент; мати – Мишко Софія.

15. Ліба Василь Васильович – нар. в с. Старе Давидково 1920 р., русин, студент; мати – Герель Ганна.

16. Сюч Іван Йосифович – нар. в м. Хусті 1917 р., русин, землероб; мати – Поштак Ганна.

17. Іляшко Степан Іванович – нар. в с. Вайнагі 1908 р., українець, учитель; мати – Гросич Цецілія.

18. Заяць Іван Ілліч – нар. в с. Нижня Нересниця, русин, робітник; мати – Костелич Гафія.

19. Хромей Іван Васильович – нар. в с. Кекенєшд 1909 р., українець, землероб; мати – Мажур Ілона.

20. Небола Йосиф Васильович – нар. в с. Тересва 1918 р., русин, службовець; мати – Премак Марія.

21. Небола Михайло Васильович – нар. в с. Тересва 1920 р., українець, безробітний; мати – Примак Марія.

22. Моркляник Василь Михайлович – нар. в с. Талаборфалві 1909 р., русин, учитель; мати – Чопик Ганна.

23. Заяць Михайло Михайлович – нар. в с. Дубриничі 1923 р., русин, студент; мати – Мацо Марія.

24. Лендєл Юрій Юрійович – нар. в с. Старе Давидково, русин, студент; мати – Гунак Марія.

25. Рац Іван Михайлович – нар. в с. Мирча, русин, студент; мати – Косулич Марія.

26. Звонар Василь Юрійович – нар. вс. Олагчертес 1923 р., русин, студент; мати – Роман Марія.

27. Шваб Михайло Михайлович – нар. у с. Великі Лучки, русин, студент; мати – Зозуля Софія.

28. Мадяр Петро Іванович – нар. в с. Білки 1920 р., русин, студент; мати – Фірцак Магда.

29. Фаркаш Юрій Васильович – нар. в с. Буштино, русин, студент;мати – Гайович.

30. Молодший Білінець Юрій – нар. в с. Білки, русин, студент; мати – Цагла Юлія.

31. Бісун Василь Іванович – русин, студент; мати – Міня Марія.

32. Комар Федір Іванович – нар. в м. Хусті 1922 р., русин, студент; мати – Ченко Верона.

33. Тимощук Петро Іванович – нар. в сТребушани (Требушфегерпатак) 1922 р., русин, студент; мати – Петрецька Марія.

34. Грицюк Юрій Михайлович – нар. в с. Буштино 1922 р., русин, студент; мати – Стан Ганна.

35. Костюк Юрій Васильович – нар. в с. Буштино 1920 р., русин, землероб; мати – Берец Цецілія.

36. Хромей Юрій Петрович – нар. в с. Кекенєшд 1909 р., русин, землероб; мати – Сабадош Ганна.

37. Сабадош Андрій Петрович – нар. в с. Кекенєшд, русин, землероб; мати – Велега Цецілія.

38. Палко Василь Іванович – нар. в с. Кекенєшд 1914 р., українець, робітник; мати – Левко Ганна.

39. Янчі Василь Семенович – нар. в с. Кекенєшд 1900 р., русин, робітник; мати – Ровжі Олена (Ілона).

40. Куцин Михайло Миколайович – нар. в с. Кекенєшд 1921 р., русин, робітник; мати – Церківняк Марія.

41. Гайду Михайло Васильович – нар. в с. Вайнагі 1900 р., русин, робітник; мати – Ципко Марія.

42. Добош Василь Миколайович – нар. в с. Вайнагі, русин, робітник; мати – ОлагМарія.

43. Мікіцей Юрій Іванович – нар. в с. Уйбард, русин, землероб; мати – Толвай Юлія.

44. Мікіцей Михайло Іванович – нар. в с. Уйбард, русин, землероб; мати – Лар Марія.

45. Цока Василь Юрійович – нар. в с. Уйбард 1922 р., русин, робітник; мати – Добош Марія.

46. Лар Василь Васильович – нар. в с. Уйбард 1913 р., русин, землероб; мати – Алексій Марія.

47. Сасін Юрій Васильович – нар. вс. Уйбад 1921 р., русин, робітник; мати – Гелебан Ганна.

48. Фаркаш Михайло Юрійович – нар. в с. Буштині 1920 р., студент; мати – Мирявець Юлія.

49. Гаврилка Микола Васильович – нар. в с. Буштині 1914 р., русин, землероб; мати – Гайович Ганна.

50. Гранчак Михайло Іванович – нар. в с. Старе Давидково 1924 р., русин, студент; мати – Черепаня Марія.

51. Маргітич Михайло Іванович – нар. в с. Вишні Ремети, русин, студент; мати – Калинич Марія.

52. Папарига Микола Михайлович – нар. в Рахові 1923 р., студент; мати – Попович Ганна.

53. Петричко Михайло Петрович – нар. в с. Чинадієво, студент; мати – Бубряк Марія.

54. Пагиря Іван Дмитрович – нар. вс. Кальник 1922 р., студент; мати – Булеца Марія.

55. Копій Андрій Андрійович – нар. в с. Арданово 1922 р., русин, студент; мати – Фегер Марія.

56. Лозан Василь Іванович – нар. в с. Урмезиві 1924 р., студент; мати – Патаняк Марія.

57. Паш Юрій Михайлович – нар. в с. Буштино 1924 р., студент; мати – Ігнат Ганна.

58. Гаврилка Іван Петрович – нар. в с. Буштино 1924 р., русин, студент; мати – Долиняк Ганна.

59. Чепа Іван Васильович – нар. в с. Ільниця 1923 р., русин, студент; мати – Вашкеба Олена.

60. Худанич Василь Іванович – нар. в с. Берегкішфалу 1922 р., русин, студент; мати – Лупак Ганна.

61. Бокотей Іван Ілліч – нар. в с. Білки 1922 р., русин, студент; мати – Пелчарська Юлія.

62. Бісун Юрій Иосифович – нар. в м. Хусті 1924 р., русин, заняття не вказано; мати – Орос Ганна.

63. Тегза Микола Михайлович – нар. в Березному 1922 р., русин, студент; мати – Пап Марія.

64. Сочка Іван Федорович – нар. в с. Кішчонгова 1922 р., русин, студент; мати – Онисько Ганна.

65. Сливка Іван Васильович – нар. в с. Итишфалва 1925 р., русин, студент; мати – ЛевкоХристина.

66. Летка Іван Миколайович – русин, студент; мати – Маханець Ганна.

67. Шутка Степан Юрійович – нар. в м. Хусті 1924 р., русин; мати – Семак Ірина.

68. Копинець Михайло Іванович – русин, студент; мати – Паш Юлія.

69. Данко Йосиф Андрійович – нар. в с. Тисашашва 1922 р., студент; мати – Куруц Юлія.

70. Попович Іван Іванович – нар. в с. Урмезиво 1923 р., русин, робітник; мати – Антал Олена.

71. Грабар Іван Миколайович – нар. в с. Урмезиво 1922 р., русин, робітник; мати – Петечук Софія.

72. Бузаш Михайло Миколайович – нар. в с. Урмезиво 1921 р., русин, помічник продавця; мати – Майор Юлія.

73. Козичка Іван Васильович – нар. в с. Умезиво 1923 р., русин, робітник; мати – Чопик Олена.

74. Попович Юрій Васильович – нар. в с. Стеблівка 1921 р., русин, службовець; мати – Філіп Олена.

75. Марчук Василь Васильович – нар. в с. Тисалонка 1922 р., русин, студент; мати – Руснак Цецілія.

76. Марушкай Іван Юрійович – нар. в с. Секленце 1919 р., русин, службовець, молодший сержант YI-ої моторизованої частини угорської армії; мати – Майош Ганна.

77. Кришеник Михайло Петрович – нар. в с. Білки 1913 р., русин, землероб; мати – Попдякуник Марія.

78. Дірей Петро Петрович – нар. в с. Білки, русин, землероб; мати – Кришеник Марія.

79. Левко Василь Иосифович – нар. в с. Білки 1920 р., русин, студент; мати – Галич Олена.

80. Попович Іван Петрович – нар. ус. ВеликіЛучки 1926 р., русин, студент; мати – Рубіш Олена.

81. Потушняк Василь Михайлович – нар. в с. Сайково 1914 р., русин, безробітний; мати – Варцаба Ганна.

82. Хромей Василь Васильович – нар. в с. Кекемєшд 1917 р., русин, продавець; мати – Мазур Олена.

83. Руснак Михайло Ілліч – нар. вс. Кекенєшд 1917 р., ру­син, робітник; мати – Мазур Олена.

84. Цирикус Михайло Юрійович – русин, вчитель; мати – Продай Олена.

 СПИСОК

ПРИТЯГНУТИХ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

ЗА СПРАВОЮ №Г. 227/42,

РОЗГЛЯНУТОЮ 22 ЛИПНЯ 1942 р.

1. Желтвай Олександр Аладарович – нар. в с. Сент-мігалькертвелєш 1924 р., русин, студент; мати – Чепегі Ганна.

2. Петрачко Петро Васильович – нар. в с. Містіце 1895 р. . русин, землероб; мати – Світлик Ганна.

3. Садварі Михайло – нар. в с. Алшокороло 1922 р., русин, продавець; мати – Хіманець Ганна.

4. Кубіні Юлій Юрійович – нар. в с. Ілонакуйфал 1925 р., русин, студент; мати – Кубік Ганна.

5. Маргітич Іван Антонович – нар. в с. Надьчангова 1921 р., русин, студент теології; мати – Костак Терезія.

6. Фущич Василь Федорович – нар. в с. Берегкішфалуд 1920 р., русин, службовець; мати – Фущич Марія.

7. Ковач Петро Васильович – нар. в с. Лоза 1921 р., русин, студент; мати – Бабота Юлія.

8. Фенчак Дмитро Дмитрович – нар. в с. Великі Лучки 1904 р., русин, зав. магазином; мати – Глагола Софія.

9. Гливкаїван Андрійович – нар. в с. Ставне 1921 р., русин, студент; мати – Сідей Марія.

10. Повч Іван Іванович – нар. в с. Горяни 1924 р., русин, студент; мати – Барковц Ганна.

11. Соломон Петро Андрійович – нар. в с. Ворочево 1923 р., русин, студент; мати – Опаленик Ганна.

12. Хома Василь Станіславович – нар. в с. Ставне 1924 р., русин, студент; мати – Гайданка Ганна.

13. Пекар Василь Юрійович – нар. в с. Перечин 1923 р., русин, студент; мати – Монич Ганна.

14. Білинець Юрій Юрійович – нар. в с. Білки 1910 р., русин, вчитель; мати – Зейкан Ганна.

15. Хромовчук Олександр Степанович – нар. в с. Коро-лево 1925 р., студент; мати – Дудинська Етела.

16. Сочка Андрій Васильович – нар. в с. Білки 1911 р., русин, землероб; мати – Сенінець Олена.

17. Прокоп Дмитро Іванович – нар. в с. Вульшинки Перечинського р-ну, русин, студент; мати – Бедя Марія.

18. Бейреш Петро Петрович – нар. в с. Білки 1911 р., робітник; мати – Ільницька Олена.

19. Добоні Василь Юрійович – нар. в с. Чорний Мочар 1920 р., русин, службовець; мати – Лакатош Марія.

20. Желтвай Олександр Вікторович – нар. в м. Ужгороді 1925 р., русин, студент; мати – Елеш Маргарета.

21. Фізер Іван Михайлович – нар. в с. Мирча 1925 р., русин, студент; мати – Бал аж Марія.

22. Пекар Андрій Атанасович – нар. в с. Перечин 1925 р., студент; мати – Василина Марія.

23. Хрипак Іван Михайлович – нар. в с. Горяни 1921 р., русин, студент; мати – Мацканич Марія.

 СПИСОК ОСІБ,

МАТЕРІАЛИ ЗА СПРАВОЮ №Г. 227/42

НА ЯКИХ БУЛО НАДІСЛАНО ЗА ПІДВІДОМЧІСТЮ

1. Галиця Юрій Юрійович

2. Гаджега Йосиф Іванович

3. Янота Петро Петрович

4. Черешня Юрій Юрійович

5. Козуб Михайло Васильович

6. Волошин Йосиф Іванович

7. Ганич Михайло Олексійович

8. Мандзулич Юрій Юрійович

9. Качій Юрій Юрійович

10. Палько Василь Людвикович

 Примітка:

На першому процесі, що відбувся 16-17 липня 1942-го року, військовий трибунал представляли підполковник др. Октав Петрі та капітан д р. Вільмош Домініх. Протокол вів старшина Ференц Палатош. Обвинувачення підтримував ст. лейтенант др. Енев Ровнаї. Підсудних захищали військові адвокати д р. Бейла Ваш та др. Бейла Гавел. Другим процесом, що відбувся 22 липня 1942-го року, керували підполковник Ласло Гажлінскі та всі вищеназвані, крім адвоката др. Ваша.

(Публікацію архівних матеріалів підготував Василь Ганчин )

 СУД УГОРСЬКОГО КОРОЛІВСЬКОГО

НАЧАЛЬНИКА ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ

ЯК СУДОВА ІНСТАНЦІЯ.

№ H.194/42.

Іменем угорської священої корони!

Суд уг. кор. начальника генерального штабу, як судова інстанція, Маркуша Ласло, який народився в Бедевлі, там на­лежить і мешкав, 19-річного (27. 12. 1922 р. народження), г р. католика, неодруженого, ученика, української національності, не-маєтного, батько якого: Василь, мати: Банка Марія, підсудного N 8, арештованого 6 травня 1942 року, від 15 липня 1942 р. в слідчому ув’язненні на підставі п. 4 59 Закону 1930 р. ІТІ. визнав винним в злочині невірності тому, що він разом з іншими підсудними на території Закарпаття, починаючи від липня 1941 р. аж до весни 1942 р., вірніше до його арешту, який мав місце в літі 1942 р., тобто під час війни, по місцю мешкання і знаходження, з метою відірвати Закарпаття від Угорщини, на випадок потреби і революційним шляхом, і приєднати його до самостійної української держави, за ініціативою організації, керованої і матеріально підтримуваної з закордону (Братіслави, Кракова і Львова), приймав активну участь, об’єднався з іншими в менші і більші групи для того, щоб Закарпаття відірвати і якщо потрібно зі зброєю воювати проти угорської держави, уряду або армії, в інтересах організації виготовляли листівки і нелегальну друко­вану літературу (Чин, 10 заповідей і ін.), в якій давались рево­люційні вказівки, публікувались ганьбливі і підбурюючого ха­рактеру висловлювання проти угорців, уряду, державної структури і традиції, розповсюджували їх серед ор­ганізованих членів, керівники руху створювали територіальні комітети, залучали до організації в першу чергу навчаючуюся молодь української національності, проводили збори і зустрічі, на яких проводилась військова і революційна підготовка з метою відірвати Закарпаття революційним шляхом і скоювання диверсійних актів, тобто в інтересі виконання цього організували т. зв. партизанські групи, збирали зброю, муніцію, ручні гранати і накопичували їх, вносили членські внески, тобто в інтересі руху збирали гроші, чим самим у війні, що проходить, угорській і союзній арміям навмисно шкодили, навмисно допомагали ворогові і тим самі були небезпечними для ведення війни.

 Саме тому Маркуш Ласло засуджується до позбавлення волі на строк п’ять років.

Рішенням начальника уг. королівського генерального штабу вирок змінено і міру покарання визначено – три роки позбавлення волі.

Процес проходив в м. Мукачеві в днях 16 і 17 липня 1942 р.

Головуючий: Др. Домініх Вільмош, в/суддя, полковник.

Секретар судового засідання: Палаташ Ференц, старшина.

За цією кримінальною справою до відповідальності було притягнуто 98 підсудних.

(Вирок виявлено в Будапешті у Воєнно-історичному архіві в серпні 1990 р.)